ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 3/214-/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Ніжинської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.03.2004
у справі № 3/214-2/34
господарського суду Чернігівської області
за позовом Агропромислової корпорації “П”
до Ніжинської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача
відповідача
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
27.01.2004р. у справі № 3/214-2/34, яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.03.2004р., позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ № № 0000452301/0,
0000472301/0, 0000152600/0, 0000132600/0, 0000131700/0,
0000122600/0, 0000462301/0, 0000142600/0 від 14.05.2003р. та
№№ 0000012600/0, 0000942301/0, 0001122301/0, 000022600/0 від
05.09.2003р.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн.
державного мита та 118грн. витрат за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Ніжинська
ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти
нове рішення, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме: пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого
та постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Ніжинської ОДПІ не підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ніжинською ОДПІ було
проведено позапланову документальну перевірку Агропромислового
комплексу “П” з питання дотримання вимог податкового
законодавства за період з 01.01.01р. по 31.12.2001р., за
результатами якої складено акт № 26-205/30147720/12 від
12.05.2003р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв
податкові повідомлення-рішення № № 0000452301/0, 0000472301/0,
0000152600/0, 0000132600/0, 0000192301/0, 0000112600,
0000131700/0, 0000122600/0, 0000462301/0, 0000142600/0,
0000442301/0 від 14.05.2003р., якими позивачу донараховано
34790грн. податку на прибуток, 1137190грн. податку на додану
вартість, 244,50грн. податку з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів, 3515,60грн. комунального
податку, 2321,26грн. збору за спеціальне використання водних
ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту, 446,28грн. прибуткового
податку з громадян, а також застосовані фінансові санкції.
В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем
Законів України “Про фіксований сільськогосподарський податок”,
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, “Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів” ( 1963-12 ) (1963-12)
, Декрету Кабінету Міністрів
України “Про місцеві податки і збори” ( 56-93 ) (56-93)
, Інструкції “Про
порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання
водних ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту” ( z0711-99 ) (z0711-99)
, Постанови
Кабінету Міністрів України “Про затвердження нормативів збору за
спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту” ( 836-99-п ) (836-99-п)
,
Порядку справляння збору за спеціальне використання водних
ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
, Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
.
Згідно висновку по матеріалах проведеного службового
розслідування правомірності прийнятих рішень керівництвом
відповідача по акту перевірки від 01.07.2003р., затвердженого
головою ДПА в Чернігівській області, податкові повідомлення-
рішення №№ 0000112600/0, 0000192301/0, 0000442301/0 від
14.05.2003р. скасовані.
Ніжинською ОДПІ було проведено додаткову перевірку позивача, за
результатами якої складено акт № 26-205/30147720/21 від
04.09.2003р., на підставі якого відповідач прийняв податкові
повідомлення-рішення №№ 0000112600/0, 0000192301/0, 0000442301/0
від 05.09.2003р.
У вищевказаних актах серед іншого зазначено, що в порушення ст.
2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”
( 320-14 ) (320-14)
позивач безпідставно перебував на сплаті фіксованого
сільськогосподарського податку, повинен був нараховувати і
сплачувати податки на загальних підставах, оскільки сума,
одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки, становить 48,38% від
загальної суми валового доходу підприємства за період з
01.01.2000р. по 31.12.2000р. Загальна сума валового доходу
підприємства по даним декларацій по податку на додану вартість,
наданих позивачем до Ніжинської ОДПІ за період з 01.01.2000р. по
31.12.2000р., склала 6805,70тис. грн., в тому числі і сума
одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки – 3292,60тис. грн., що
складає 48,38% від загального обсягу реалізації, а сума одержана
від реалізації сільськогосподарської продукції не власного
виробництва та продуктів її переробки – 3513тис. грн., що
складає 51,62% від загального обсягу реалізації.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції
встановив, що позивачем були надані докази про завищення його
валового доходу відповідачем за рахунок включення податкових
накладних, які були виписані на реалізацію бензину для легкового
транспорту за чотири квартали 2000р. (завищено валовий дохід на
13490,17грн.). Також позивач вказав на помилково виписані
податкові накладні і включення цієї суми до валового доходу, на
підтвердження чого позивач надав копії податкових накладних по
пальному, яке використовувалось підприємством у своїй
господарській діяльності, та не було реалізовано іншим суб’єктам
господарювання. Дані податкові накладні, як випливає з акту
перевірки, були включені відповідачем в рахунок валового доходу
позивача.
Судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги висновок №
120ц судово-бухгалтерської експертизи по матеріалам справи №
3/214-2 Господарського суду Чернігівської області, складеного
22.12.2003р., яким встановлено, що валовий дохід АПК “П” за
період з 01.01.2000р. по 31.12.2000р.складає суму
6556560,36грн.; сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки АПК “П” за 2000р. становить
3356303,62грн., що складає 51,2% від загальної суми валового
доходу підприємства; у 2000р. сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки АПК “П” перевищує 50% загальної суми
валового доходу підприємства. Також за результатами дослідження
встановлено, що податкові накладні АПК “П” № 164 від
07.08.2000р., № 170 від 14.08.2000р., № 171 від 15.08.2000р., №
167 від 18.08.2000р. на загальну суму 276920грн., втому числі
податок на додану вартість 46153грн. за даними податкового
обліку підприємства зайво виписані, в результаті чого завищено
валовий дохід підприємства на 230765грн.
Підстав для відхилення вищезазначеного висновку судами не
встановлено.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової
інспекції від 09.04.2004 № 1464/10/10-013 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 18.03.2004 у справі № 3/214-2/34 – без змін.