ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 26/371-03-8837
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Семчука В.В.,
розглянувши
касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А.
на рішення Одеського апеляційного господарського суду
та постанову від 10 лютого 2004 року
у справі № 26/371-03-8837
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до Одеської залізниці
про стягнення 1423, 45 грн.
за участю представників сторін:
позивача Ч.В.М.
відповідача С.О.І.
встановив:
Приватний підприємець А.А.А. звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача
1423,45 грн. - суми вартості недостачі вугілля (з врахуванням
ПДВ).
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2003
(суддя Никифорчук М.І.) в позові відмовлено, оскільки позивачем не
доведені вимоги щодо стягнення боргу за недостачу вугілля.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2004
(судді Колоколова С.І., Разюк Г.П., Петрова М.С.) рішення
господарського суду Одеської області скасував, припинив
провадження у справі за наявності відповіді на претензію і її
визнання.
В касаційній скарзі приватний підприємець А.А.А. просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду скасувати, позов
задовольнити посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом
порушені норми матеріального права та не застосовані норми
Конституції України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
По залізничній накладній № 48911208 у вагоні № 65397507 ДХК
"Ровенькиантрацит" відвантажив на адресу позивача вугілля антрацит
АМ.
При перевірці маси вантажу на станції призначення було виявлено на
6500 кг менше вантажу проти зазначеної кількості вантажу у
накладній, про що був складений комерційний акт № 60705727/98 від
15.05.2003.
В комерційному акті зазначено, що: з лівої сторони по ходу поїзда
від середини вагону до лівого борту по усій довжині вагону
навантаження рівномірне, нижче борту на 10 см.; з правої сторони
від середини вагону до правого боргу є укіс шириною 145 см,
довжиною 1085 см; над 1, 2, 4, 5, 6 та 7 люками навантаження
нерівномірне, нижче на 40 см.
Судом першої інстанції встановлено факт недостачі вантажу.
Одеська залізниця в листі від 27.11.2003 фактично визнала, що
недостача антрациту виникла при його перевезенні.
Висновки суду першої інстанції про відсутність ознак несхоронності
вантажу при перевезенні не відповідають матеріалам справи.
Згідно ст.110 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(надалі
Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу при
його перевезенні.
При прийнятті рішення суд неправильно застосував норми
матеріального права, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі.
Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду
України від 9 липня 2002 року ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
у справі щодо
офіційного тлумачення положення частини другої статті 124
Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів),
положення частини другої статті 124 Конституції України щодо
поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у
державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти
так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням
спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими
актами../
Окрім того, мотивуючи прийняття такого рішення Конституційний Суд
указав, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає
можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за
нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість
використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання
спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який
держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить
принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з
необхідності підвищення рівня правового захисту держава може
стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур,
однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка
потребує такого захисту.
Наявність відповіді на претензію не передбачена серед підстав
припинення провадження у справі.
Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду
винесена з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає
скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця А.А.А. задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2003 p. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 p. у справі № 26/371-03-8837 скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Головуючий суддя С.Щотка
Судді O.Пoдоляк
В.Семчук