ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 21/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого,
Семчука В.В.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Донецької залізниці
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24 лютого 2004 року
та частково
на рішення господарського суду Донецької області
від 15 грудня 2003 р.
у справі № 21/337
за позовом Донецької залізниці, м. Донецьк
до відкритого акціонерного товариства
"Маріупольський металургійний комбінат ім.
Ілліча", м. Маріуполь
про стягнення 11468, 82 грн.
за участю представників сторін:
позивача П.О.І.
відповідача К.С.Є., М.В.І.
встановив:
Донецька залізниця звернулась до господарського суду Донецької
області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного
товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"
11468,82 грн. плати за користування вагонами у травні 2003 року по
станції Маріуполь-Сортувальний.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2003р.
(суддя Матюхін В.І.) позов задоволено частково: стягнуто з
відповідача 2493,60 грн. плати за користування вагонами, в іншій
частині позову відмовлено з мотивів безпідставності нарахування
позивачем спірної суми та приписів Правил перевезень вантажів
маршрутами відправника, ст.ст. 18, 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі Статут).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.02.2004 (судді - Шевкова Т.А., Акулова Н.В., М'ясищев А.Н.)
рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2003
залишено без зміни.
В касаційній скарзі Донецька залізниця просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області від 15.12.2003 та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2004,
позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при прийнятті
названих судових актів судами неправильно застосовані норми
матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як видно із матеріалів справи у травні 2003 року Донецькою
залізницею на під'їзну колію відповідача при станції
Маріуполь-Сортувальний відповідно до укладеного між сторонами
договору № 1/28 від 03.11.1998 на експлуатацію залізничної
під'їзної колії подавались вагони для подвійних операцій
(розвантаження, навантаження).
Договором обумовлено, що маршрути відправника, завантажені
граншлаком чи щебенем, здаються цілими рухомими складами, однак не
менше 168 осей (42 вагони) масою брутто 3900 тонн, які
встановлюються комбінатом не більше ніж трьома частинами (п. 4).
Це ж саме передбачено у Єдиному технологічному процесі (далі -
ЄТП) роботи під'їзної колії відповідача і станції
Маріуполь-Сортувальний (п.3.1).
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що 100
вагонів, за користування якими плата нарахована за відомостями №
№0524901, 0535216, залізниця відправила двома маршрутами
19.05.2003 року № 4856440 і 29.05.2003 року № 4856463 призначенням
на Бєлгород про що свідчать штампи станції у натурних листах
поїздів.
Як вбачається із відомості, плати за користування вагонами, вагони
відправлені маршрутом відправника № 4856440, не є вагонами
Укрзалізниці.
Висновки суду про неправомірність нарахування плати за
користування вагонами за відомостями №№ 0514467, 0514463, 0514469,
0544770 у сумі 3220,90 грн. відповідає матеріалам справи.
Суди підставно прийшли до висновку, якщо ЄТП і укладений між
сторонами договір не відповідає затвердженим Мінтрансом України
Правилам (до того ж затвердженим вже після розробки ЄТП і
укладеним договором), то вони підлягають корегуванню за
ініціативою заінтересованої сторони.
На час вирішення спору ЄТП та договір є чинними.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при
прийнятті рішення та постанови судами правильно застосовані норми
матеріального права.
Підстав для скасування рішення та постанови немає.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
та перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Донецької залізниці залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15 грудня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24 лютого 2004 року у справі № 21/337 залишити без зміни.
Головуючий суддя С.Щотка
Судді В.Семчук
О.Подоляк