ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 14/351-03-8876
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.02.2004р.
у справі № 14/351-03-8876 Господарського суду Одеської області
за позовом АТЗТ “ФІ”
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
до Управління Державного казначейства у Одеській області
про стягнення бюджетної заборгованості у сумі 32200,00 грн. та
відсотків у сумі 18466,52 грн.,
В С Т А Н О В И В:
АТЗТ “ФІ” звернулося до Господарського суду Одеської області з
позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі
м. Одеси та Управління Державного казначейства у Одеській
області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у сумі 32200,00
грн., процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість у сумі
18466,52 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2003р.,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 04.02.2004р., позовні вимоги задоволено
частково: стягнуто з Державного бюджету України в особі
Управління Державного казначейства в Одеській області на користь
АТЗТ “ФІ” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість
за березень 2000р. у сумі 32200,00 грн. та відсотки у сумі
17659,19 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановленими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Приморському районі м.
Одеси подала касаційну скаргу, в якій просить дані судові
рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Приморському районі м. Одеси мотивує тим, що апеляційним
господарським судом порушено п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників АТЗТ
“ФІ”, які з’явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.
Одеси задоволенню не підлягає.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що у АТЗТ
“ФІ” за результатами фінансово – господарської діяльності за
березень 2000 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Підставою для отримання
бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітній період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Як встановлено господарським судам попередніх інстанцій, позивач
у податковій декларації виявив бажання на відшкодування податку
на додану вартість шляхом перерахування коштів на свій
банківський рахунок в порядку визначеному у додатку № 3 до
податкової декларації з податку на додану вартість за березень
2000р., а саме визначена сума бюджетної заборгованості 32200,00
грн. підлягала відшкодуванню таким чином: протягом місяця
13331,00 грн. та 18869,00 грн. протягом трьох наступних звітних
періодів.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
якщо сума від'ємного значення податку
не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли
протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного
значення податку.
Проте господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету
України позивачу у встановлені строки здійснено не було.
Згідно ч. 5 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. Оскільки позивачу податок
на додану вартість у строки, встановлені даним Законом
відшкодовано не було, то виникла бюджетна заборгованість перед
позивачем у сумі 32200грн.
Згідно ч. 5 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Оскільки виникла бюджетна заборгованість, то
господарський суд правомірно задовольнив позов щодо стягнення
процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості.
Посилання відповідача на порушення господарським судом п. п.
15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не може бути прийнято до уваги у
зв’язку з наступним.
Згідно п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
заяви на повернення
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або
на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими
законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за
днем здійснення такої переплати або отримання права на таке
відшкодування. Як випливає з приписів даної правової норми,
платник податків може подати заяву про відшкодування податку не
пізніше 1095 дня, наступного за днем отримання права на
відшкодування.
Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх
надходжень, що належать Державному бюджету України, та за
поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були
помилково або надмірно зараховані до бюджету. Таким чином, із
приписів даної норми Закону випливає, що у випадку помилкового
або надмірного зарахування коштів до бюджету на органи
стягнення, якими, зокрема, відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
є податкові органи, покладено
обов’язок надати щодо цього подання Державному казначейству
України для здійснення повернення даних коштів, а на Державне
казначейство України покладено обов’язок у разі одержання від
органу стягнення подання щодо помилкового або надмірного
зарахування коштів до бюджету здійснити повернення зазначених
коштів.
Господарським судом встановлено, що позивач звертався до
відповідача з заявами від 04.12.2001р. № 47, від 25.09.2002р.
б/н, від 16.10.2002р. № 18 щодо повернення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість на його
розрахунковий рахунок, отже позивачем строк, передбачений п. п.
15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
пропущено не було. Проте,
відповідач не надав подання щодо повернення зайво сплаченого
податку на додану вартість, як того вимагає ч. 2 ст. 50
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, Управлінню Державного
казначейства у Одеській області.
Згідно ч. 5 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків. Як випливає з імперативу даної правової
норми, у випадку виникнення бюджетної заборгованості у платника
податку виникає не обмежене часом право звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Посилання відповідача на порушення апеляційним господарським
судом ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки, згідно п. п. 2
п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р.
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
державні податкові інспекції від
сплати державного мита звільнені, є помилковим. Оскільки, згідно
ч. 4 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, стороні, на користь якої
відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок
другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від
сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами
для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом правові норми порушено не було, то підстави для скасування
прийнятого ним судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 04.02.2004р. у справі №
14/351-03-8876 - без змін.