ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.07.2004                                        Справа N 5/4839

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 21.10.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

     головуючого - Перепічая В.С.

     суддів: Невдашенко Л.П., Вовка І.В.

     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Агропрогрес", м. Київ

     на постанову   від   26.02.2004   Житомирського  апеляційного
господарського суду

     у справі господарського суду N 5/4839 Хмельницької області

     за позовом Дочірнього підприємства "Агропрогрес", м. Київ

     до Відкритого  акціонерного  товариства  "Хмельницькмолпром",
м. Хмельницький;  Закритого акціонерного  товариства  "Компанія  з
управління активами "Товариство", м. Київ

     про визнання векселів такими, що не підлягають виконанню

     за участю представників сторін:

     від позивача - Жданкіна Л.К., Драч В.М.

     від відповідача - Лесков В.П.

     Дочірнім підприємством   "Агропрогрес"   заявлено  позов  про
визнання  простих  векселів  емітованих  ВАТ   "Хмельницькмолпром"
такими, що не підлягають виконанню.

     Рішенням господарського   суду   Хмельницької   області   від
11.11.2003,   залишеним   без   змін   постановою    Житомирського
апеляційного  господарського  суду  від  26.02.2004  у задоволенні
позову відмовлено.

     Відмовляючи у задоволенні позову місцевий та апеляційний  суд
мотивували  своє  рішення  тим,  що  судами не встановлено дефекту
форми оспорюваних векселів, який позбавляв би їх вексельної сили.

     У касаційній  скарзі  ДП  "Агропрогрес"   просить   скасувати
ухвалені   у   справі   рішення,   позовні   вимоги  задовольнити,
посилаючись на те, що:

     - юридичні  особи відповідача не мали належних повноважень на
підписання векселів;

     - майно  ВАТ  "Хмельничькмолпром"  знаходилося  в  податковій
заставі,  а  тому  використання  цінних  паперів  необхідно   було
попередньо узгодити з податковою інспекцією.

     Листи податкової інспекції, в яких зазначено про узгодженість
відповідачем операцій з цінними паперами,  скаржник вважає такими,
що  не відповідають вимогам Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
        .

     Заслухавши учасників судового процесу,  перевіривши  юридичну
оцінку  встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.

     Вимоги щодо  форми  та складання простого векселя викладені у
статті 75 Уніфікованого закону про  переказні  та  прості  векселі
( 995_009 ) (995_009)
        .

     Для того,  щоб вексель відповідав усім вимогам,  установленим
Уніфікованим законом ( 995_009 ) (995_009)
        , та не мав дефекту форми(тобто не
був позбавлений вексельної сили) він повинен містити усі необхідні
компоненти, а саме:

     - повноту всіх обов'язкових реквізитів;

     - форму вексельних реквізитів;

     - загальний    зміст   векселя   як   формального   грошового
зобов'язання.  Аналогічні вимоги до  форми  та  складання  векселя
містить Закон   України   "Про  цінні  папери  та  фондову  біржу"
( 1201-12 ) (1201-12)
        .

     Місцевий та апеляційний суд розглядаючи спір  не  встановили,
що емітовані  ВАТ  "Хмельницькмолпром"  чотири  простих векселі за
N 823154051238  від   18.10.2001   на    суму    2 495 000   грн.,
N 823154051231 від 18.10.2001 на суму 10 000 грн.,  N 823154051205
від 18.01.2001  на  суму  248 500  грн.  та  N  823154051239   від
23.10.2001 на суму 987 182,99 грн.  мають дефект форми,  який може
позбавити ці векселі вексельної сили.

     Доводи скаржника   щодо   відсутності   у   посадових    осіб
відповідача повноважень на підписання векселів,  не узгодженості з
податковими органами операцій з цінними паперами та інші  наведені
в касаційній скарзі, досліджені місцевим та апеляційним судами при
прийнятті оскаржуваних рішень та були відхилені,  а тому додаткова
оцінка  цих  обставин  не  відноситься  до  юрисдикції  касаційної
інстанції.

     Відповідно до ч. 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція не має права
встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини,  що  не   були
встановлені   у  рішенні  або  постанові  господарського  суду  чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.

     Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку,  дану
місцевим   та   апеляційним  судом  обставинам  справи  такою,  що
ґрунтується  на  матеріалах  справи  та  чинному  законодавстві  і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

     Керуючись ст.ст.  111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд  України
П О С Т А Н О В И В:

     Постанову Житомирського  апеляційного господарського суду від
26.02.2004  залишити  без  змін,  а   касаційну   скаргу   -   без

задоволення.