ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 11/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ська
касаційну скаргу Ч-ського обласного управління у справах
захисту прав споживачів
на рішення господарського суду Ч-ської області від
22.09.2003 року
та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 27.01.2004 року
у справі № Х1
за позовом ВАТ "ХХХ"
до Ч-ського обласного управління у справах
захисту прав споживачів
про визнання постанови про накладення
стягнення недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 22.09.2003 року
(суддя А.А.А) позов ВАТ "ХХХ" до Ч-ського обласного управління у
справах захисту прав споживачів про визнання недійсною постанови
№134 від 25.06.2003 року про застосування фінансових санкцій у
розмірі 6295 грн., задоволено.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 22.09.2003 року залишене
без змін.
Ч-ське обласне управління у справах захисту прав споживачів у
поданій касаційній скарзі просить рішення господарського суду
Ч-ської області від 22.09.2003 року та постанову Я-ського
апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року скасувати, в
задоволенні позовних вимог ВАТ "ХХХ" відмовити. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та
апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального
та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
судових рішень.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних
підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що постановою
про накладення стягнення виданою Ч-ським обласним управлінням у
справах захисту прав споживачів №134 від 25.06.2003 року до
позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді накладення
штрафу на суму 6295 грн., з яких: за створення перешкод службовій
особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
захисту прав споживачів у проведенні перевірки - 9% вартості
наданих послуг за минулий рік, що становить 6210 грн.; за
порушення вимог "Правил користування готелями та надання готельних
послуг в Україні" ( z0531-96 ) (z0531-96)
, затверджених наказом
Держжитлокомунгоспом України та Держкомтуризму України від
10.09.1996 року №77/44, "Правил побутового обслуговування
населення" ( 313-94-п ) (313-94-п)
, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 04.06.1999 року №974 ( 974-99-п ) (974-99-п)
та ст. 18
Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, а саме:
відсутність на видному місці необхідної, доступної, достовірної
інформації - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму
85 грн.
Господарським судом також встановлено, що штраф у розмірі 6210
грн. накладено на позивача за відмову допустити працівників
Ч-ського обласного управління у справах захисту прав споживачів до
проведення перевірки 26.05.2003 року. На думку суду першої
інстанції, така відмова є обґрунтованою, оскільки в завданні на
перевірку №92 від 22.05.2003 року, не було зазначено назви
підприємства позивача, а отже працівники відповідача не мали
належним чином оформлених документів для здійснення перевірки, в
зв'язку з чим і не були до неї допущені представниками позивача.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана
постанова є неправомірною.
Разом з тим, скасовуючи постанову № 134 від 25.06.2003 року в
повному обсязі, суд першої інстанції оцінив її правомірність лише
в частині накладення штрафних санкцій за створення перешкод
службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади
у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки, однак не
дав оцінки обгрунтованості та правомірності накладення штрафу за
відсутність на видному місці необхідної, доступної, достовірної
інформації.
Крім того, суд першої інстанції приймаючи рішення про визнання
недійсною оскаржуваної постанови не проаналізував правові акти,
які регулюють питання захисту прав споживачів, та не звернув уваги
на те, що вказані акти не містять вимоги про зазначення в завданні
на перевірку конкретної назви суб'єкту, що перевіряється
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, допущені
судом першої інстанції порушення не усунув.
Крім того, без витребування додаткових доказів та матеріалів, суд
апеляційної інстанції допустив, що розміри штрафних санкцій,
застосованих до позивача, визначені відповідачем з різних правових
підстав.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди першої та апеляційної
інстанцій не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому
процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх
сукупності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ч-ського обласного управління у справах захисту
прав споживачів задовольнити частково.
Рішення господарського суду Ч-ської області від 22.09.2003 року та
постанову Я-ського апеляційного господарського суду від 27.01.2004
року у справі № Х1 скасувати, справу передати на новий розгляд
господарському суду Ч-ської області.