ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 4/1653-5/24
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Д"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18
лютого 2004 року у справі № 4/1654-5/25 за позовом відкритого
акціонерного товариства "А" до сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Д" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року відкрите акціонерне товариство "А" звернулось
до господарського суду Львівської області з позовом до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Д"
про стягнення 87691 грн. основного боргу, 14973,41 грн. штрафних
санкцій, 24734,94 грн. інфляційних та 7892,19 грн. - 3 % річних,
посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів про
постачання сільськогосподарських товаровиробників міндобривами за
засобами захисту рослин № 6 від 10 червня 1997 року, № 1 від 1
січня 1998 року, від 1 червня 2000 року щодо розрахунків за
поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Львівської області від 8 липня 2003
року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 87691 грн. основного боргу, пеню в сумі 6121,55 грн.,
інфляційні в розмірі 24734,94 грн., 3 % річних в сумі 7892,19
грн., 13529 грн. витрат за надання правової допомоги, 1399,68 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційнотехнічне
забезпечення судового процесу. В задоволенні решти суми позовних
вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18
лютого 2004 року рішення місцевого суду змінено. пункт 2
резолютивної частини рішення щодо стягнення з відповідача сум
індексу інфляції, 3 % річних, надання правової допомоги і
державного мита викладено в такій редакції:
"Стягнути з відповідача на користь позивача 87691 грн. основного
боргу, 6121,55 грн. пені, 891,52 грн. індексу інфляції, 3946,09
грн. 3 % річних, 2959,50 грн. витрат за надання правової допомоги,
986,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Стягнуто з позивача судові витрати по апеляційній скарзі в сумі
199,25 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції або прийняти нове рішення, яким в позові відмовити,
посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми
судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з
того, що матеріалами справи встановлено суму заборгованості
відповідача за поставлені засоби хімізації в розмірі 87691 грн.,
які підлягають стягненню на користь позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про
зменшення розміру пені до 6121,55 грн., нарахованої позивачем за
несвоєчасність розрахунків, оскільки пеня обчислюється з
розрахунку подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення в
межах шестимісячного (182 дні) строку позовної давності.
До того ж, місцевим судом зазначено, що стягненню підлягає також
сума витрат за надання правової допомоги в розмірі 13529 грн.
Не погоджуючись з розрахунком суду першої інстанції сум індексу
інфляції, 3 % річних, витрат на правову допомогу та судових
витрат, що підлягають стягненню з відповідача, апеляційний суд
прийшов до висновку про необхідність зміни прийнятого у справі
рішення у вказаній частині, посилаючись на те, що при нарахуванні
індексу інфляції і 3 % річних позивачем допущено завищення суми
позову, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а отже
задоволенню підлягають сума індексу інфляції за період з 1 жовтня
2001 року по 31 грудня 2001 року - 891,52 грн. і 3 % річних в сумі
3946,09 грн. за період з 1 жовтня 2001 року по 31 квітня 2003
року.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним,
обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального
права, а тому прийнята судом другої інстанції постанова в частині
стягнення сум основного боргу, пені, індексу інфляції, 3 % річних
та судових витрат зміні або скасуванню не підлягає.
Проте, не можна погодитись з висновками попередніх судових
інстанцій щодо стягнення з відповідача витрат за надання позивачу
правової допомоги.
Суд не дослідив питання, з огляду на положення ст.ст. 44, 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, хто є
суб'єктом надання зазначених послуг, а тому прийшов до
передчасного висновку про їх стягнення.
До того ж, суд другої інстанції, при визначенні розміру даних
витрат, застосував норми Цивільного процесуального кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, які не підлягають застосуванню.
Отже, постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції
в частині стягнення з сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Д" витрат з оплати юридичноє допомоги,
підлягає скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий
розгляд.
При новому розгляді суду слід урахувати наведене, з'ясувати
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Д" задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від 8 липня 2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18 лютого 2004 року у справі № 4/1653-5/24 в частині стягнення
витрат за надання правової допомоги скасувати і справу в цій
частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18 лютого 2004 року у справі № 4/1653-5/24 залишити без змін.