ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N Н 32/149
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Приватного підприємця A.А.А.
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 10.03.2004 року
у справі
за позовом Селянського (фермерського) господарства "XXX"
до Селянського (фермерського) господарства "YYY",
Відділу державної виконавчої служби H-ського
районного управління юстиції Дніпропетровської
області
та Приватного підприємця A.А.А.
про визнання права власності на майно і звільнення
його з-під арешту
та за зустрічним
позовом Приватного підприємця A.А.А.
до Селянського (фермерського) господарства "XXX"
і Селянського (фермерського) господарства
"YYY"
про визнання недійсним договору,
УСТАНОВИВ :
У жовтні 2003 року Селянське (фермерське) господарство "XXX"
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "YYY",
відділу державної виконавчої служби H-ського РУЮ про визнання
права власності на майно, виключення його з акту опису і
звільнення майна з-під арешту, посилаючись на те, що державною
виконавчою службою описано і накладено арешт на
сільськогосподарські культури (врожай на полях), які на загальній
площі 383,5 га належать йому на праві власності на підставі
договору від 24.08.2002 року, укладеного з Селянським
(фермерським) господарством "YYY".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
06.11.2003 року до участі в справі залучено в якості відповідача
приватного підприємця A.А.А., яка звернулася до суду із зустрічним
позовом до Селянського (фермерського) господарства "XXX" і
Селянського (фермерського) господарства "YYY" про визнання
недійсним, укладеного між ними договору від 24.08.2002 року на
підставі ст.ст. 48, 49, 58 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач за
зустрічним позовом уточнила заявлені вимоги і просила визнати
зазначений договір недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2003 року первісний позов задоволено, а в зустрічному позові
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом Приватний
підприємець A.А.А. вважає, що судом порушено і неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняті ним рішення скасувати та в первісному позові
відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту державного
виконавця від 29.08.2003 року на виконання наказів господарського
суду про стягнення з Фермерського господарства "YYY"
заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження описано і
накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур на
земельних ділянках останнього та колишніх КСП "QQQ" і КСП "RRR".
Між сільським фермерським господарством "XXX" і фермерським
господарством "YYY" було укладено договір від 24.08.2002 року за
умовами якого господарство "XXX" зобов'язалося за свій рахунок
виконати весь комплекс сільськогосподарських робіт з посівів,
вирощуванню і збиранню врожаю за період з вересня 2002 року по
листопад 2003 року на полях загальною площею 383,54 га, які
знаходяться в користуванні господарства "YYY".
За зазначеним договором господарство "XXX" зобов'язалось після
збирання врожаю передати господарству "YYY" із зібраного врожаю
необхідну його кількість або грошові кошти для виконання останнім
зобов'язань за бюджетними платежами і розрахунками з пайовиками, а
залишок врожаю залишається у власності господарства "XXX".
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом
про визнання права власності на майно, виключення його з акту
опису і звільнення з-під арешту, та вимоги за зустрічним позовом
про визнання недійсним договору на підставі ст. 48 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених в п.п. 1,6,7 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі,
безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних
обставин, висновки по суті розглянутих вимог, і в ній, зокрема,
має бути зазначено:
- повністю чи частково задоволено позовні вимоги або в задоволенні
позову відмовлено;
- розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні.
Судові рішення попередніх інстанцій в даній справі цим вимогам не
відповідають.
Так, суд вказавши на те, що договір від 24.08.2002 року укладений
між господарством "XXX" і господарством "YYY" є договором підряду,
не з'ясував належним чином його умови щодо права та обов'язків
сторін за ним і не дослідив застосування до відносин виникнення
права власності на результати виконаних робіт Глави 28 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка регулює правовідносини за договором
підряду.
При цьому, суд, визнавши право власності на спірне майно за
позивачем за первісним позовом, на підставі зазначеного договору
не з'ясував обставин, пов'язаних з виникненням цього права та не
навів доказів такому висновку, з урахуванням того, що цим
договором здійснення розрахунків передбачено після збирання
врожаю.
Разом з цим, судом не було з'ясовано, за врожай зернових якого
року виник спір, і не вказано про це чітко у прийнятому рішенні.
До того ж, суд не з'ясував питання про те, якими нормами
матеріального права обґрунтовані первісні позовні вимоги щодо
виникнення права власності у позивача на спірне майно у вигляді
врожаю сільськогосподарських культур.
Крім цього, вирішуючи спір у частині зустрічного позову суду слід
було навести належне правове обґрунтування зробленим у прийнятому
рішенні висновкам, виходячи з підстав заявлених вимог.
У той же час, суд увійшов в обговорення правомірності дій
державної виконавчої служби, незважаючи на те, що вимоги
відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в даній справі не заявлялися, а тому суду,
вирішуючи спір, слід було мати на увазі вимоги ст. 59 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення
попередніх інстанцій не можна визнати законними й обґрунтованими,
і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене і вирішити
спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця A.А.А. задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 05.12.2003 року скасувати, і справу № Н92/149 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук