ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 22/311
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,,
суддів;
За участю представників позивача - присутній,
відповідача - присутній;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на рішення господарського суду Ч-ської області
від 23.10.2003 року
на постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від 10.02.2004 року
у справі № Х1
за позовом ТОВ "ХХХ"
до комунального підприємства "YYY"
про стягнення 10517623,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 23.10.2003 року у
справі № Х1 (суддя А.А.А.) в задоволенні позовних вимог ТОВ "ХХХ"
(далі - Товариство) до комунального підприємства "YYY" (далі -
Підприємство) про стягнення 10517623,69грн. суми боргу на підставі
договору №1550 від 01.09.2000 року укладеного між сторонами,
відмовлено.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 23.10.2003 року залишене
без змін.
Товариство у поданій касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Ч-ської області від 23.10.2003 року та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від 10.02.2004
року скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні
права і обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не
передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних
актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших
громадських організацій - з актів планування; в результаті
відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення
творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди
іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна
за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок
інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон
пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2000
року між сторонами укладений договір №1550 (далі - Договір).
Вказаний договір сторонами не оспорений та у встановленому порядку
недійсним не визнаний.
Відповідно до умов Договору (в редакції протоколу розбіжностей),
відповідач, як "Виконавець", оплачує позивачу опалення та
водопостачання, використані на власні потреби Підприємства.
Розрахунки з "Постачальником" (позивачем) за опалення та
водопостачання на потреби населення проводять безпосередньо
споживачі (населення), шляхом внесення відповідної плати через
пункти "ZZZ" на розподільчий рахунок "Оператора", відповідно до
договору про співробітництво по введенню в Ч-ській області
спеціального порядку розрахунків за спожитий природний газ та
вироблену з нього теплову енергію від 30.11.1998 року.
Обов'язок, щодо сплати поставленої споживачам теплової енергії,
умовами Договору на відповідача не покладався, у зв'язку з чим
вимога про стягнення заявленої позивачем суми боргу є
безпідставною.
Згідно ст. 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про
відмову у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення суми
боргу за Договором є правомірним, обставини справи судами першої
та апеляційної інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та
об'єктивного розгляду справи і відповідають доказам, які містяться
в матеріалах справи.
Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
рішення господарського суду Ч-ської області від 23.10.2003 року та
постанови Ч-ського апеляційного господарського суду від 10.02.2004
року у справі № Х1 судами правильно застосовані норми
матеріального права, в зв'язку з чим, підстави для зміни або
скасування вказаних судових актів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" залишити без задоволення, постанову
Ч-ського апеляційного господарського суду від 10.02.2004 року у
справі № Х1 залишити без змін.