ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 10/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представникі позивача- присутній,
відповідача -присутній;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ська
касаційну скаргу ВАТ "XXX" в особі нафтогазовидобувного
управління "YYY"
на рішення господарського суду Ч-ської області
від 18.12.2003 року
та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 25.02.2004 року
у справі № Х4
за позовом ЗАТ "ZZZ"
до ВАТ "XXX" в особі нафтогазовидобувного
управління "YYY"
про стягнення 305016,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 18.12.2003 року у
справі № Х4 (суддя А.А.А.) позов ЗАТ "ZZZ" до ВАТ "XXX" в особі
нафтогазовидобувного управління "YYY" про стягнення 305016,49 грн.
основного боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних
задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача
275519,74 грн. основного боргу, 4230,23 грн. інфляційних, 4929,07
грн. процентів річних, витрати по сплаті державного мита та
витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового
процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 18.12.2003 року залишене
без змін.
ВАТ "XXX" в особі нафтогазовидобувного управління "YYY" у поданій
касаційній скарзі просить рішення Ч-ської області від 18.12.2003
року та постанову Я-ського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду
першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається
на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно
застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття
незаконних судових рішень.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між сторонами укладено договори №21/02-Р від 10.01.2002 року,
№131/03Р від 02.01.2003 року, відповідно до умов яких, позивач
зобов'язувався надати послуги з розвантажування та збереження
нафтопродуктів, а відповідач в свою чергу розрахуватися за надані
послуги.
На виконання умов зазначених договорів, позивач надав відповідачу
послуги на загальну суму 144857,88 грн., що підтверджується
наявними в матеріалах справи накладними, актами
приймання-передачі. Однак відповідач за надані послуги
розрахувався лише частково, на суму 58394,75 грн.
Господарськими судами також встановлено, що між сторонами укладено
договори №236/02-Р від 04.01.2002 року та №1/03-Р від 02.01.2003
року, відповідно до умов яких позивач зобов'язався виділити
відповідачу у тимчасове користування автотранспорт та спецтехніку,
а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити користування
наданим автотранспортом згідно визначених тарифів.
Враховуючи викладене, загальна вартість наданих послуг із
транспортного обслуговування відповідача за вищенаведеними
договорами склала 483 587,29 грн., яку останній оплатив лише
частково на суму 294 530,68 грн.
Відтак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані
послуги з розвантажування та збереження нафтопродуктів та
транспортного обслуговування становить 275519,74 грн.
Враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу
у розмірі 275519,74 грн., інфляційних та суми річних є
правомірним.
Встановивши наведені обставини справи, суди правильно застосували
до спірних правовідносин положнення ст.ст. 161, 165, 212, 214 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи касаційної скарги про те, що позов подано до не юридичної
особи - нафтогазовидобувного управління "YYY", яка не може бути
відповідачем у даній справі, не беруться судом до уваги, оскільки
як встановлено господарським судом першої інстанції, стороною у
справі є ВАТ "XXX", яку представляє уповноважений нею відособлений
підрозділ.
Враховуючи наведене, обставини справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного
розгляду справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах
справи.
Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
рішення господарського суду Ч-ської області від 18.12.2003 року та
постанови Я-ського апеляційного господарського суду від 25.02.2004
року у справі № Х4 судами правильно застосовані норми
матеріального права, в зв'язку з чим, підстави для зміни або
скасування вказаних судових актів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" в особі нафтогазовидобувного управління
"YYY" залишити без задоволення, постанову Я-ського апеляційного
господарського суду від 25.02.2004 року у справі № Х4 залишити без
змін.