ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 2/6 а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 10.03.2004р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
м. Н-ськ Донецької області
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Донецької області
про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.- дов. № 09-18/638 від 22.12.2003
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 3796/10/10-013 від 23.02.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.01.2004 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську
від 19.08.2002 № 0000552330/0, яким позивачеві нараховано ПДВ у
сумі 142556 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 71278
грн., у частині нарахування ПДВ у сумі 84540 грн. та застосування
фінансових санкцій у сумі 71278 грн.
Постановою від 10.03.2004 Донецького апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2004
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ремонтні роботи, які виконані
структурними підрозділами позивача власними силами та на власні
потреби, не можуть вважатись продажем товарів, робіт, послуг, тому
не можуть розглядатись в якості об'єкту оподаткування.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду ДПІ у м. Н-ську звернулась у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, зокрема, п. 6.1. ст.
6 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, п 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.
Н-ську № 0000552330/0 від 19.08.2002, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
142 556 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в
сумі 71 278 грн. 00 коп.
Відповідно п. п. 4.2.2. "б" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях.
Господарським судом встановлено, що донарахування податкового
зобов'язання відповідач обумовив тим, що при здійсненні ремонтних
робіт господарським способом на послуги з виконання капітального
ремонту дитячих дошкільних установ, що відносяться до житловому
фонду позивача, позивачем в порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997, не нарахований податок на додану вартість в сумі
84 540 грн. 00 коп.
Ремонтно - будівельний цех та житлово - комунальне господарство
позивача виконували ремонті роботи для дитячих дошкільних установ,
що належать житловому фонду позивача, тобто здійснював роботи
власними силами для власних потреб. За таких підстав, такі роботи
не є цивільно - правовими операціями, що передбачають перехід
права власності на товари, результати робіт, послуг.
Господарським судом також встановлено, що позивач є єдиним
платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №
001911505837; структурні підрозділи позивача, які здійснювали
ремонтні роботи, не є самостійними господарюючими суб'єктами і не
мають прав юридичної особи.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначена база оподаткування операцій з продажу
товарів (робіт, послуг). Згідно приписів п. 1.4 ст. 1 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж товарів - це будь - які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки
та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають
передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно
від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах
договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову
(відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної
оренди (лізингу), інших цивільно - правових договорів, які не
передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.
Продаж послуг (робіт) - будь - які операції цивільно - правового
характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на
користування або розпорядження товарами, у тому числі
нематеріальними активами, а також з надання будь - яких інших, ніж
товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання послуг (робіт).
Чинним законодавством продаж товарів визначений як операції
цивільно - правового характеру, які передбачають передачу права
власності.
За приписами п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є операції платника
податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за
договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності
на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення
кредиторської заборгованості заставодавця.
Згідно Положення про ремонтно - будівельний цех ВАТ "ХХХ",
затвердженого 15.07.1994, Положення про житлово - комунальне
господарство, затвердженого 30.03.1994, на момент здійснення
ремонтних робіт ремонтно - будівельний цех та житлово - комунальне
господарство були структурними підрозділами позивача. Відповідно
Положення про відділ дошкільних установ комбінату, затвердженого
24.10.1998, відділ під час здійснення ремонтних робіт був
структурним підрозділом позивача.
Отже ремонтні роботи, виконані структурними підрозділами позивача
власними силами та на власні потреби, не можуть вважатись продажем
товарів, робіт, послуг, тому не можуть розглядатись в якості
об'єкту оподаткування.
Статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачені розміри штрафних санкцій за порушення
податкового законодавства.
Господарським судом також встановлено, що ДПІ у м. Н-ську при
направленні податкового повідомлення-рішення не додержано Порядку
направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень платникам податків ( z0567-01 ) (z0567-01)
,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 21.06.2001 № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 06.07.2001 р. за № 567/5758.
Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
одночасно з порушенням провадження у справі про
банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів,
про що вказується в ухвалі суду. Протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань, а також зобов'язань зі сплати
податків та зборів. Ухвалою господарського суду Донецької області
від 12.02.2002 у справі № 33/276 порушено провадження у справі про
банкрутство позивача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 10.03.2004 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 2/6 а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко