ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 34/604
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну
скаргу ПП “Міхей”
на постанову від 18.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 19.12.2003 господарського суду міста
Києва
у справі № 34/604
за позовом ПП “Міхей”
до АКБ “ТК Кредит”
про визнання договору застави припиненим та скасування
виконавчого напису,
за участю представників:
позивача - Борисова О.В.,
відповідача - Сидорук м. В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2003 (суддя
Студенець В.І.) відмовлено в позові ПП “Міхей” до акціонерного
комерційного банку “ТК Кредит” про визнання договору застави
припиненим. В іншій частині провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.02.2004 року (колегія суддів у складі: головуючого Капацин
Н.В., Дикунської (доповідач), Ковтонюк Л.В.) апеляційна скарга
ПП “Міхей” залишена без задоволення, рішення – без змін.
Приватне підприємство “Міхей” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2004 року,
в якій ставить питання про скасування постанови апеляційної
інстанції і рішення господарського суду м. Києва у справі
№ 34/604 та направлення справи на новий розгляд. Касаційна
скарга мотивована тим, що прийняті по справі № 34/604 рішення
суперечать нормам матеріального права, зокрема ст. 223 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
процесуального та матеріального права Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП “Міхей” та
комерційним банком “ТК Кредит” 20.12.2001 укладено договір
застави, який забезпечує зобов’язання за кредитним договором
№ 241/1 від 30.03.2001 та додаткових угод до нього, укладених
між комерційним банком “ТК Кредит” та Поповим Олександром
Миколайовичем.
11.07.2003 Попов О.М. загинув внаслідок нещасного випадку
(свідоцтво про смерть видане відділом реєстрації актів
громадянського стану Керченського міського управління АР Крим
№ 1-АП № 222435 від 14.07.2003).
У зв’язку зі смертю Попова О.М. зобов’язання останнього перед
Банком припинилися. Керуючись ст. 223 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
передбачено припинення зобов’язання смертю боржника, і ст. 28
Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, якою передбачено, що
право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою
зобов’язання, ПП “Міхей” звернулось з позовом про визнання
договору застави припиненим.
Відмовляючи в позові ПП “Міхей” суди попередніх інстанцій
обгрунтували мотиви відмови тим, що у відповідності із ст. 556
VJ УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
спадкоємець, який прийняв спадщину,
відповідає по боргам спадкодавця в межах дійсної вартості
успадкованого ним майна. Кредитори спадкодавця (ст. 557 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
) вправі протягом шести місяців з дня відкриття
спадщини пред’явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли
спадщину, або виконавцям заповіту за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов’язання за кредитним
договором не припинились, не припинилось і зобов’язання ПП
“Міхей”, як майнового поручителя за договором застави.
З таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів
Вищого господарського суду України не може погодитись. Посилання
судів першої та апеляційної інстанцій на ст. 556 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
без належних доказів про відкриття спадкової справи
та прийняття спадщини спадкоємцями боржника є помилковим.
Згідно із ст. 3 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
застава
має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.
Заставою може бути забезпечена дійсна вимога, що реально існує.
Посилаючись на ст. 223 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про припинення
забезпеченого заставою зобов’язання, ст. 556 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
господарському суду слід було в повному обсязі з’ясувати
фактичні обставини справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, обгрунтувати правові підстави для задоволення
вимог чи відмови в позові із застосуванням чинного
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Міхей” на постанову від 18.02.2004
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
19.12.2003 господарського суду міста Києва у справі № 34/604
задовольнити.
Постанову від 18.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 19.12.2003 господарського суду міста Києва у
справі № 34/60 скасувати.
Справу № 34/604 передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.