ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 34/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну Регіонального відділення Фонду державного
скаргу майна України по Дніпропетровській області
на постанову від 24.02.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 34/270 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Дніпропетровській області
до приватного навчального закладу “Інститут
ділового адміністрування”
про розірвання договору, спонукання повернути об’єкт
незавершеного будівництва і стягнення 4275,15 грн.
У справі взяли участь представники
позивача:Сердюк Л.В., довір. № 01 від 08.01.04
відповідача: Власов В.Т., довір. від 05.07.04 № 273, Павченко
м. І., довір. від 05.07.04 № 272
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.12.2003 в задоволенні позову в частині розірвання договору та
спонукання повернути об’єкт незавершеного будівництва
відмовлено. З відповідача стягнуто неустойку – 4041 грн., пеню
234 грн. 38 коп. та судові витрати.
Рішення мотивоване тим, що останню суму оплати за об’єкт
відповідач сплатив з незначним простроченням, за що повинен
сплатити неустойку, а підстави для розірвання договору відсутні
(суддя С. Примак).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.02.2004 рішення місцевого суду від 02.12.2003 частково
скасовано, В позові про стягнення неустойки та пені відмовлено у
зв’язку з пропуском строку позовної давності (колегія суддів у
складі: М. Неклеса, Л. Хоча, О. Лисенко).
Регіональне відділення по Дніпропетровській області ФДМУ в
касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної
інстанції і залишити в силі рішення суду від 02.12.2003,
посилаючись на те, що порушення відповідача було виявлено актом
перевірки 23.04.2003, а позовна заява заявлена 29.07.2003, тобто
у межах скороченого строку позовної давності.
“Інститут ділового адміністрування” заперечує проти доводів
касаційної скарги. Вважає, що перебіг строку позовної давності
почався з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого
права, тобто з 03.11.2001 року коли йому стало відомо про
надходження від покупця 50% суми (другої частини) вартості
придбаного об’єкта приватизації. Таким чином постанова
апеляційної інстанції законна, а вимоги касатора безпідставні.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Сторони у справі 4.09.2001 уклали договір купівлі-продажу
об’єкта незавершеного будівництва.
Відповідач зобов’язався протягом 30 календарних днів з моменту
підписання цього договору сплатити 20205 грн. 64 коп. Свої
зобов’язання у встановлений строк не виконав. Повністю вартість
об’єкту була сплачена 2.11.2001 року.
З позовом позивач звернувся в суд 31.07.2003.
З огляду на встановлені обставини, апеляційна інстанція дійшла
обгрунтованого висновку, що позивач повинен був дізнатися про
порушення свого права 4.10.2001, оскільки на нього був
віднесений контроль за виконанням умов договору. Касаційна
інстанція погоджується з висновком, що у даному випадку
посилання на акт перевірки позивача від 23.04.2003 № 165 як на
дату початку перебігу строку позовної давності є безпідставним.
Відповідно ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
початок строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов. Право на
позов виникає з дня коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого права.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
постанова апеляційного суду винесена з дотриманням вимог чинного
законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ по
Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову
від 24.02.04 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 34/270 – без змін.