ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 31/229
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 01.10.03) та
Б.Б.Б. (дов. від 26.03.03), розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з
державного матеріального резерву
на постанову від 19 лютого 2004 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 31/229
за позовом відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Державного комітету України з державного матеріального
резерву
про стягнення 66 795, 34 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою від 1 серпня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду позов задоволено в сумі 58 512 грн. 86 коп. і
в задоволенні зустрічного позову відмовлено, здійснено розподіл
судових витрат.
Господарським судом м. Києва видано наказ від 15 вересня 2003 року
№ 31/229 про примусове виконання рішення.
Відкрите акціонерне товариство "XXX" в грудні 2003 року на
підставі статті 89 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
звернулося до господарського суду м. Києва із заявою
про зазначення в рішенні інших номерів рахунків відповідача в
банківських установах.
Ухвалою від 10 грудня 2003 року господарського суду м. Києва заяву
було задоволено з уточненням платіжних реквізитів боржника, видано
новий наказ.
Державний комітет України з державного матеріального резерву
зазначену ухвалу оскаржив до Київського апеляційного
господарського суду, обґрунтовуючи власні вимоги порушенням
місцевим господарським судом процесуального закону в частині зміни
способу виконання судового рішення, а саме розгляду заяви без
виклику сторін, та неврахуванням визначеного законодавством
порядку списання коштів з бюджетних установ та організацій.
Постановою від 19 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду оспорювану ухвалу було змінено із зазначенням
номерів рахунків боржника і в іншій частині залишено без змін.
Відповідач наполягає на касаційному перегляді постанови
господарського суду апеляційної інстанції з огляду на порушення
судом статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 25
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, статей 1, 42, 43 , 22, 89,
101, 117, 120, 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а також Порядку примусового списання (стягнення)
коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах
Державного казначейства ( z1001-01 ) (z1001-01)
, затвердженого наказом від 5
жовтня 2001 року № 175 Державного казначейства України.
Відкрите акціонерне товариство "XXX" проти доводів касаційної
скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до місцевого
господарського суду із заявою про виправлення рішення на підставі
статті 89 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виносячи ухвалу за результатами її розгляду, місцевий
господарський суд керувався статтями 116 і 120 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які регулюють порядок
видачі наказу господарського суду і пред'явлення його до
виконання, а також видачу його дублікату в разі втрати.
Застосування місцевим господарським судом в даному випадку статті
120 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
помилковим, оскільки стягувач з такою заявою до суду не звертався.
Відповідно до статей 89 і 120 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
про виправлення описок чи про видачу
дублікату наказу господарського суду виносяться ухвали, які в силу
вимог статі 106 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
За цих обставин здійснення Київським апеляційним господарським
судом перегляду в апеляційному порядку ухвали від 10 грудня 2003
року господарського суду м. Києва слід визнати протиправним, що в
силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для її скасування.
Водночас, з тексту резолютивної частини ухвали від 10 грудня 2003
року господарського суду м. Києва не вбачається, що місцевий
господарський суд розглянув по суті заяву відкритого акціонерного
товариства "XXX" із зазначенням відповідних назв і номерів
рахунків боржника.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про не
з'ясування місцевим господарським судом суті дійсних вимог
стягувача, в зв'язку з чим ухвала від 10 грудня 2003 року
господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, а справа
направленню до господарського суду м. Києва для нового розгляду по
суті від 4 грудня 2003 року № 149 заяви відкритого акціонерного
товариства "XXX".
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву задовольнити частково.
Ухвалу від 10 грудня 2003 року господарського суду м. Києва та
постанову від 19 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 31/229 скасувати.
Справу направити до господарського суду м. Києва для нового
розгляду по суті заяви від 4 грудня 2003 року № 149 відкритого
акціонерного товариства "XXX".
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій