ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 3/421
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 5.12.03 р.
відповідачів не з'явився, про час і місце слухання
повідомлений.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 02.03.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/421 господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до - Державної податкової інспекції у м. Н-ську
- Відділення Державного казначейства у
м. Полтава
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість у сумі 413084 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" до господарського
суду Полтавської області був заявлений позов про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень
2003р. в сумі 413084 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2004р.
позовні вимоги задоволено в повному обсязі: вирішено стягнути з
Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" 413084 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за результатами господарської
діяльності за жовтень 2003р.
Судові витрати покладені на ДПІ у м. Н-ську.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" за жовтень 2003р. різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення. Відповідно підпункту 7.7.3 пункту
7.7 статті 7 та пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення підлягає
відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця. Платник податку має право у будь - який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Крім того, посилання ДПІ у м. Н-ську на обов'язковість здійснення
перевірки визнано судом безпідставним, оскільки єдиною підставою
для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. Наявність або відсутність дозволу на
відшкодування, виданого податковими органами будь - якого рівня,
не є підставою для визначення правомірними вимог платника податку
щодо відшкодування з бюджету.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
02.03.2004р. рішення господарського суду Полтавської області від
20.01.04р. у справі №3/421 залишив без змін.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому ДПІ у м. Н-ську, у касаційній скарзі вказує на те, що
судами при вирішенні спору не були враховані положення Наказу
Державної податкової адміністрації України від 01.08.98р. №376
"Про затвердження методичних вказівок по організації порядку
адміністрування відшкодування податку на додану вартість", Наказу
Державної податкової адміністрації України від 24.04.03р. №196-ДСК
"Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними
особам" ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
які є відомчими актами та якими
передбачено обов'язкове проведення документальної перевірки сум
податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, та
проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до
виробника або імпортера товарів, робіт, послуг) з метою повного
підтвердження податкового кредиту.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутного в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
На підставі приписів підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, за наслідками господарської діяльності
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" за жовтень 2003р.
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту має від'ємне значення і становить (з
зарахуванням відшкодованих сум ПДВ) - 413084 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як
надміру сплачена підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України.
Зокрема, згідно з пунктами 8.1, 8.6 статті 8 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Згідно приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" на отримання з
Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану
вартість, яке підтверджується наявними в матеріалах справи та
дослідженими судами доказами, а саме вантажно митними
деклараціями, платіжними дорученнями, податковою декларацією,
розрахунком корегування сум ПДВ та розрахунком експортного
відшкодування.
За даної обставини платник податку має право, на підставі частини
5 пункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у будь - який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету, що свідчить про обґрунтованість позовних
вимог щодо стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на підставі
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
органи державної податкової служби
здійснюють зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів,
кошторисів, декларацій.
З огляду на викладене, обов'язковість проведення перевірок
визначається податковими органами самостійно і призначення
податковим органом проведення такої перевірки не може подовжувати
визначений Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
місячний термін відшкодування з Державного бюджету
України податку на додану вартість.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 20.01.2004р. господарського суду Полтавської області
та постанову від 02.03.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі №3/421 господарського суду
Полтавської області залишити без зміни, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Н-ську - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова