ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 26/61-04-1464
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача Л.Праведная, м. Клюєва
відповідача І.Волкова
розглянув касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 26/61-04-1464
за позовом СП “Торговий дім “Квінт” на
Україні, м. Одеса
до Чорноморської регіональної митниці
про спонукання здійснити митне оформлення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2004
(суддя М.Никифорчук) позовні вимоги задоволені, митниця
зобов’язана здійснити оформлення акцизних, вантажних митних
декларацій за ставками акцизного збору, які передбачені для
алкогольних напоїв вітчизняного товаровиробника.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі
№ 26/61-04-1464 від 15.04.2004 (головуючий суддя В.Балух, судді
В.Картере, м. Сидоренко) рішення суду по цій справі змінено,
абзаци 1 та 2 з резолютивної частини рішення виключено, в іншій
частині рішення суду залишено без зміни, так як згідно ст. 3
Угоди між Урядами України та Молдови про вільну торгівлю,
сторони зобов’язувались не обкладати товари податками або
зборами, що перевищують відповідні податки та збори на
аналогічні товари вітчизняного виробництва, обов’язок
дотримування норм міжнародних договорів, які ратифіковані
Україною зафіксовано у ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та дублювання не потребує.
Чорноморська регіональна митниця просить постанову апеляційного
господарського суду та рішення суду по цій справі скасувати, у
позові відмовити, так як Законом № 178/96-ВР “Про ставки
акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”
( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
не передбачено ставки акцизного збору на вина,
коньяки та бренді для вітчизняного виробника, а отже ставки
акцизного збору на ці товари повинні перераховуватись згідно
ст. 7 Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита
на спирт етиловий та алкогольні напої” ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
№ 178/96-ВР, ст. 3 Угоди між Україною та Республікою Молдова, як
такі, що встановлені для третіх країн. Зазначені норми
міжнародної угоди та внутрішнього законодавства між собою
узгоджені.
Позивач проти касаційної скарги заперечує та вважає, що
постанова суду відповідає вимогам чинного законодавства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ВМД в Україну імпортовано торговим домом “Kvint” вина із
зазначенням коду 2204101990, 2204217900.
Згідно ст. .3 Угоди між Україною та Республікою Молдова про
вільну торгівлю від 23.04.96 встановлено,що сторони не будуть
встановлювати податки і збори,які перевищують податки і збори на
товари внутрішнього виробництва або на товари, які за своїм
походженням є товарами із третіх країн.
Відповідно до ст. 7 Закону “Про ставки акцизного збору на спирт
етиловий та алкогольні напої” ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
№ 178/96 до вступу
України до світової організації торгівлі встановлені ставки на
алкогольні напої, які імпортуються в Україну, в тому числі за
кодом 2204.
В зв”язку з викладеним касаційна інстанція констатує, що
міжнародно- правова норма набуває юридичної чинності у
внутрішньо- державній сфері в результаті її трансформації у
норму внутрішнього права шляхом розробки певних актів, зокрема
Закону “Про ставки акцизного збору...”
При розгляді справи апеляційний господарський суд взагалі не
послався на норми митного права, не дослідив Гармонізовану
систему опису та кодування товару, не з”ясував код товару що
імпортується, не прийняв до уваги,що зідно ст.ст. 2,3, Закону
України № 178/96-ВР( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
ставки акцизного збору для
вітчизняного виробника передбачені тільки на виноматеріали та
спирт етиловий.
Таким чином апеляційним господарським судом неправильно
застосована ст. 3 міжнародної угоди між Україною та Молдовою,
яка є частиною законодавства України в силу ст. 9 Конституції
Украни, помилково встановлено суперечливість між нормами
міжнародного публічного права- міждержавною угодою та внутрішнім
законодавством та як наслідок неправомірно звільнено торговий
дім від сплати акцизного збору за підакцизний товар.
Зазначене має бути співставлено із Угодою про принципи
справляння непрямих податків під час імпорту товарів від
20.04.2000 № 1690-111 ( 1690-14 ) (1690-14)
, яка укладена між країнами
учасниками СНД та не врахована апеляційним господарським судом
Одеської області.
Одночасно при новому розгляді справи доцільно з’ясувати, чи
знаходиться спірний товар під митним контролем, чи випущено його
у вільний обіг із сплатою акцизних зборів.
Касаційна інстанція зазначає, що апеляційним судом не
диференційовано двосторонні, багатосторонні універсальні та
регіональні міжнародні угоди за участю України, не прийнято до
уваги правомірність застосування до даних правовідносин у першу
чергу спеціальної норми, якою є ст. .3 двосторонньої угоди,не
враховано,
що вина “Шардоне”, “Мерло” та інші відносяться до підакцизних
товарів.
Апеляційним судом порушені ст. 12 Закону України “Про міжнароді
договори” щодо неухильного дотримання норм міжнародного права,
ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, не
дотримані вимоги в частині міжнародних договорів,як частини
законодавства України в контексті вимог ст. .9 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
ВГС України констатує, що неповне дослідження предмету та
правової природи спору пов”язаного із застосуванням податків і
зборів встановлених для третіх країн згідно ст. .3 двохсторонної
угоди, унеможливило правильне застосування приписів
матеріального та процесуального права і є підставою для
скерування справи на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці
задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі
№ 26/61-04-1464 від 15.04.2004 та рішення суду по цій справі
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.