ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 23/208
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Семчук В.В., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2004 р. у справі № 23/208 за позовом ВАТ “Запорізький
завод феросплавів” до ДП “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” за участю представників позивача –
Сидоренко А.В., відповідача – Майданович Д.В.
Про стягнення 1 471 213,52 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2003 р. позов
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” задоволено частково та
стягнено з ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” на користь позивача 1 244 126,61 грн. основного
боргу, 22 394,28 грн. пені, 133 322,13 грн. інфляційних втрат,
18 661,90 грн. – 3% річних, 1 700 грн. державного мита та 118
грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2004 р. рішення місцевого суду від 15.12.2003 р. скасовано
та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про
стягнення 1 471 213,52 грн. відмовлено повністю; визнано
недійсним договір поруки № 895/03-428 від 16.03.2001 р.,
укладений між фірмою ”Savoy Import/Export Ltd.” та ВАТ
“Запорізький завод феросплавів”; стягнено з позивача на користь
відповідача 850 грн. державного мита.
У касаційній скарзі ВАТ “Запорізький завод феросплавів” просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 22.03.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм законодавства, та залишити в силі рішення
господарського суду м. Києва від 15.12.2003 р.
У відзиві на касаційну скаргу ДП “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” просить залишити постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2004 р.
без змін, а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У січні 2003 р. ВАТ “Запорізький завод феросплавів” звернулося
до господарського суду з позовом про стягнення з ДП “Національна
атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 1244126,61 грн.
боргу, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заявою від
26.02.2003 р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з
відповідача 1 471 213,52 грн. боргу, 1 700 грн. державного мита
та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий і апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України та не виконали
вимог п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
забезпечили повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Слід зазначити, що суди обох інстанцій прийняли рішення за
відсутності будь-яких посилань щодо необхідності застосування чи
не застосування при вирішенні спору положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
з огляду на момент виникнення спірних
правовідносин і закінчення чи продовження їх існування
відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р.
Обґрунтування застосування норм Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
також відсутні.
Вирішуючи, з огляду на заявлений позов, питання стягнення з
відповідача заборгованості, право вимоги якої позивач одержав на
підставі договору поруки № 895/03-428 від 16.03.2001 р.,
укладеного між фірмою ”Savoy Import/Export Ltd.” та позивачем,
апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог і визнав недійсним
вказаний договір поруки на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
При цьому суд не вказав, нормам якого матеріального закону він
не відповідає.
Слід зазначити, що визнання господарськими судами з власної
ініціативи договорів недійсними і такими, що втратили чинність,
поза межами заявлених позивачем вимог суперечить конституційному
принципу диспозитивності сторін судового процесу. У зв'язку з
цим норма ч. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(про право
господарського суду визнавати недійсним повністю чи у певній
частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить
законодавству) на підставі статті 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не повинна застосовуватися.
До того ж, місцевий суд розглянув спір взагалі без урахування
вимог ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 38 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, ст. ст. 1, 8 Закону
України “Про міжнародний комерційний арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
та
п. 6.1 договору поруки № 895/03-428 від 16.03.2001 р., в якому
сторони визначили, що будь-який спір, що виникає на підставі
даного договору чи пов’язаний з ним, підлягає передачі на
розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний
арбітраж при Торгово-промисловій палаті України.
Наряду з цим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про
стягнення з відповідача боргу, не проаналізував спростування
останнього щодо наявності заборгованості перед позивачем, а,
навпаки, зазначив, що вина ДП “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” не спростована
відповідачем.
Окрім цього, місцевий суд ніяким чином не перевіряв правильність
нарахування позивачем штрафних санкцій, зокрема, в період
порушення справ про визнання відповідача банкрутом (2001-2003
р.р.) та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Посилання суду на Інформаційний лист Вищого господарського суду
України № 01-8/935 від 29.08.2001 р. щодо застосування до
зазначених у ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
процентів річних правил
про скорочені строки позовної давності є безпідставним, оскільки
річні за своєю правовою природою не є неустойкою, а самостійним
засобом захисту цивільних прав.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.12.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2004 р. у справі № 23/208 скасувати.
3. Справу № 23/208 передати для розгляду господарському суду
м. Києва.
4. Стягнути з ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” на користь ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
850,00 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.