ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2004                                     Справа N 225/7-05

    Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого у        

засіданні, судді

суддів:              

розглянувши          Відкритого акціонерного товариства „Софія”

касаційну скаргу

на ухвалу            Київського апеляційного господарського суду

                     від 18.03.2003р.

зі справи            № 225/7-05

за позовом           Київського обласного відділення фонду

                     України соціального захисту інвалідів

до                   Відкритого акціонерного товариства „Софія”

про   стягнення 31 960,34 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Київської області від 09.09.2002р.

зі   справи  №  225/7-05  позовні  вимоги  Київського  обласного

відділення  фонду  соціального  захисту  інвалідів   (надалі   –

“Позивач”)  задоволено  та  стягнуто з  відкритого  акціонерного

товариства  “Софія” (надалі – “Відповідач”) на користь  Позивача

31960,00 грн. заборгованості до державного бюджету.

Рішення  мотивоване  тим,  що  в порушення  встановлених  чинним

законодавством  нормативів числа робочих місць, призначених  для

працевлаштування інвалідів, Відповідачем замість двадцяти восьми

працевлаштовані  вісім  інвалідів. Сума  штрафних  санкцій,  яку

необхідно  перерахувати за незайняті робочі місця складає  31960

грн. та підтверджується матеріалами справи.

Не   погоджуючись  з  зазначеним  рішенням  господарського  суду

Київської    області,   Відповідач   звернувся   до   Київського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,  в  якій

просив  скасувати рішення господарського суду Київської  області

від 09.09.2002р. зі справи № 225/7-05.

Відповідач  посилався на те, що під час винесення  оскаржуваного

рішення  судом  порушено  ст.  20  Закону  Україна  “Про  основи

соціальної захищеності інвалідів в України” ( 875-12 ) (875-12)
        .

Ухвалою   Київського   апеляційного  господарського   суду   від

18.03.2003р.  апеляційну скаргу на рішення  господарського  суду

Київської  області  від  09.09.2002р. зі  справи  №  225/7-02  з

доданими  до неї документами повернуто Відповідачу без  розгляду

на  підставі  того,  що  зазначена апеляційна  скарга  подана  з

пропуском  встановленого  ст.  93 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (надалі – “ГПК України” ( 1798-12 ) (1798-12)
        )

десятиденного строку, без клопотання про його поновлення.

Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у

касаційній   інстанції,   проаналізувавши   застосування    норм

процесуального права при винесенні оспорюваної ухвали, знаходить

касаційну  скаргу  такою,  що підлягає  задоволенню  виходячи  з

наступного.

Згідно  ст.  93  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          апеляційна  скарга

подається  протягом десяти днів з дня прийняття, або  підписання

рішення місцевим господарським судом, оформленого відповідно  до

статті 84 цього Кодексу.

Як  вбачається  з  матеріалів справи,  оскаржувана  Відповідачем

ухвала  винесена  за  результатами поданої повторно  апеляційної

скарги. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від

04.01.2002р.  апеляційна скарга Відповідача повернута  скаржнику

без  розгляду  на  підставі того, що останнім  здійснено  сплату

державного  мита  за  подачу  апеляційної  скарги  з  порушенням

реквізитів,  зазначених у листі Державного казначейства  України

№  03-04/532-4597 від 04.06.2002р. Після усунення  недоліків  та

сплати   державного  мита  відповідно  до  вказаних   в   ухвалі

Київського  апеляційного господарського  суду  від  04.01.2002р.

реквўзитўв,  Відповідачем повторно подана  апеляційна  скарга  з

додаванням   клопотання  про  відновлення  пропущеного   строку,

встановленого чинним законодавством для апеляційного  оскарження

рішень господарського суду.

За   таких   обставин,  колегія  суддів  вважає,  що  Київськими

апеляційним  господарським судом під час  винесення  ухвали  від

18.03.2003р. порушено ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Крім  того, відповідно до ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд  з

власної  ініціативи може визнати причину пропуску  встановленого

законом  процесуального строку поважною і  відновити  пропущений

строк.

Відповідно  до  ст.  129  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        

забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду

віднесено до основних засад здійснення судочинства в Україні.

На  підставі  вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5,  111-7,

111-9,  111-10,  111-13  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

1.  Касаційну скаргу ВАТ „Софія” задовольнити.

2.   Ухвалу  Київського  апеляційного  господарського  суду  від

18.03.2003р. зі справи № 225/7-05 скасувати.

3.   Справу  №  225/7-05  передати  до  Київського  апеляційного

господарського суду для здійснення апеляційного провадження.