ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 2-25/4130-04
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М,
суддів Бур'янової С.С., Жаботиної Г.В.,
розглянувши
касаційну скаргу управління ПФУ в Н-ському районі м. Р-ськa
на рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 24.02.2004 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського
суду від 06.04.2004 року
у справі № 2-25/4130-04
за позовом прокурора Н-ського району м. Р-ськa в інтересах
держави в особі ДПІ у м. Р-ську, управління ПФУ в
Н-ському районі м. Р-ськa,
до ТОВ "XXX"
про стягнення 340,00 грн.,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.02.2004 року (суддя Маргаритов М.В.) в позові прокурору
Н-ського регіону м. Р-ськa в інтересах управління Пенсійного фонду
України Н-ського району м. Р-ськa відмовлено, відносно ДПІ в м.
Р-ську провадження по справі припинено.
Суд, в обгрунтування свого рішення посилається на те, що рішення
управління ПФУ про застосування штрафних санкцій є виконавчими
документами, а тому у відповідності до ст. 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№
1058-4 від 09.07.2003 року для примусового виконання повинні
направлятися до органів державної виконавчої служби.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.04.2004 року апеляційна скарга управління ПФУ в Н-ському районі
м. Р-ськa залишена без задоволення, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 24.02.2004 року без змін, з тих же
підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
управління ПФУ в Н-ському районі м. Р-ськa звернулося з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить
скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 24.02.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.04.2004 року та прийняти нове рішення,
посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального
права, а саме положень Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року
(далі по тексту - Закон).
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
рішенням № 202 від 11.04.2002 року управління ПФУ в Н-ському
районі м. Р-ськa до відповідача, у відповідності до п.п 17.1.1 п.
17.1 ст. 17 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосовані штрафні санкції в сумі
340,00 грн. за неподання розрахунку зобов'язання зі сплати збору
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень -
лютий 2003 року, яке відповідач повинен був погасити на протязі
десяти календарних днів з дня отримання повідомлення про таке
нарахування.
З матеріалів справи видно, що ТОВ "XXX" зареєстровано в управлінні
ПФУ в Н-ському районі м. Р-ськa під № 15-04-3167 в якості платника
збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Про
те, як зазначили господарські суди, позов прокурора поданий на
підставі Закону.
Згідно п.п 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлений
порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами, а саме, якщо
контролюючий орган, який провів процедуру узгодження суми
податкового зобов'язання з платником податків не є податковим
органом, то такий контролюючий орган надсилає відповідному
податковому органу повідомлення про застосування заходів з
погашення податкового боргу платника податків та розрахунок його
розміру, на підставі якого вже податковий орган надсилає податкову
вимогу.
Крім того, відповідно до "Порядку про направлення органами
державної податкової служби України податкових вимог платникам
податків" ( z0595-01 ) (z0595-01)
затвердженого Наказом ДПА України № 266 від
03.07.2001 року (з змінами та доповненнями) встановлений
позасудовий порядок стягнення податкового боргу шляхом направлення
податкових повідомлень і податкових вимог платникам податків, які
повинні містити загальну суму податкового боргу по кожному
окремому податку, збору (обов'язковому платежу).
Як встановлено господарськими судами у ході розгляду справи,
зазначена процедура з погашення податкового боргу ТОВ "XXX" на
суму 340,00 грн. не була проведена в порушення норм Закону.
Судова колегія вважає, що господарські суди приймаючи судові
рішення по даній справі вірно застосували норми Закону України №
1058 від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(введений в дію з 01.01.2004
року), оскільки зазначений закон визначає порядок нарахування
сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими
внесками. Виходячи з норм чинного законодавства України страхові
збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є
загальнообов'язковими платежами, розмір яких визначає Закон
України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
. У відповідності з зазначеним законом
Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, господарські суди вірно дійшли висновку, що
для стягнення штрафних санкцій застосовується порядок,
передбачений ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, за якою суми внесків своєчасно не сплачені
страхувальниками вважаються простроченою заборгованістю від сплати
страхових внесків (недоїмка). Страхувальникам які мають недоїмку,
територіальні органи направляють вимогу про її сплату, яка є
виконавчим документом.
Виходячи із зазначених обставин та мотивів, суд першої інстанції
правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора в
інтересах управління ПФУ в Н-ському районі м. Р-ськa, оскільки
рішення про застосування штрафних санкцій підлягає примусовому
виконанню в органах державної виконавчої служби з дотриманням
вимог ст. 106 згаданого закону ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції надана оцінка
фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а
висновки судів відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24.02.2004 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 06.04.2004 року якою
зазначене рішення залишено без змін у справі № 2-25/4130-2004 є
такими, що відповідають фактичним обставинам справи, вимогам
закону, а тому підстав для їх скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління ПФУ в Н-ському районі м. Р-ськa
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.02.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.04.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Жаботина Г.В.