ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 17/229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Псалтирьова Т.Т.- дов. від 14.07.2003
року,
Молодико К.Ю.-дов. від 05.04.2004 року
відповідачів не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно);
Волошина В.В.- дов. від 09.06.2004
року;
Плотников С.О.- дов. від 01.12.2003
року,
Волошина В.В.- дов. від 28.05.2004
року
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Марганецький гірничо-збагачувальний
касаційну скаргу комбінат”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004
року
у справі № 17/229 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат”
до Територіального відділення державного
казначейства України у м. Марганець,
Марганецької об’єднаної державної
податкової інспекції,
Державної податкової інспекції у
Дніпропетровській області
про визнання недійсним рішення Марганецької об’єднаної
державної податкової інспекції від 19.10.2001 року
№ 51-230-001909104062-5245/10/23-0 та стягнення з державного
бюджету 279147грн.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Відкрите акціонерне товариство “Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до Територіального
відділення державного казначейства України у м. Марганець,
Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним рішення Марганецької об’єднаної державної
податкової інспекції від 19.10.2001 року
№ 51-230-001909104062-5245/10/23-0 в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 155654 грн. та застосування
штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 38913
грн., в частині донарахування податку на прибуток в сумі 70500
грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток у
сумі 14080 грн. та стягнення з державного бюджету зайво
отриманої суми 279147грн. Дане рішення прийнято на підставі акта
перевірки від 11.10.2001 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у встановленому
порядку надав відповідачу-2 податкову декларацію по податку на
додану вартість за січень 2001 року за формою, яка встановлена
Наказом Державної податкової адміністрації “Про затвердження
форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”
( z0250-97 ) (z0250-97)
від 30.05.1997 року № 166. В наданій декларації за
січень 2001 року загальна сума податку на додану вартість, яка
підлягала відшкодуванню позивачу, складала згідно рядка 21 –
6928794грн. Перебіг строку по відшкодування зазначеної суми
розпочався з дня, наступного після подання декларації, а саме, з
21.02.2001 року. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті
7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена
відповідно до підпункту 7.7.1 цієї статті, має від’ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подання декларації. Позивач не погодився з донарахуванням
податкових зобов”язань згідно рішення Марганецької об’єднаної
державної податкової інспекції від 19.10.2001 року і провів
адміністративну процедуру оскарження рішення відповідно до
пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Однак, з метою недопущення
нарахування пені та штрафних санкцій, позивач надав згоду
відповідачу-2 на проведення взаємозаліку (погашення податкового
зобов”язання за рішенням податкового органу – з одного боку, з
другого боку – повернення заборгованості з податку на додану
вартість по декларації за січень 2001 року). Оскільки, позивачем
була подана скарга на рішення Марганецької об’єднаної державної
податкової інспекції, і, відповідно, до підпункту 5.2.2 пункту
5.2 статті 5 вищезазначеного Закону дана скарга вважається
повністю задоволеною на користь платника податків, в зв”язку з
тим, що при розгляді скарги Державною податковою адміністрацією
в Дніпропетровській області був пропущений строк надання
вмотивованої відповіді, рішення Марганецької об’єднаної
державної податкової інспекції від 19.10.2001 року повинно бути
визнано недійсним, а зайво отримані кошти повинні бути повернені
позивачу.
Рішенням від 04.12.2003 року господарського суду
Дніпропетровської області (суддя Стрелець Т.Г.) позов задоволено
повністю: визнано недійсним рішення Марганецької об’єднаної
державної податкової інспекції від 19.10.2001 року
№ 51-230-001909104062-5245/10/23-0 в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 155654 грн., податку на
прибуток в сумі 70500 грн., застосування штрафних санкцій у
сумах 38913 грн. та 14080 грн. Стягнуто з державного бюджету на
користь Відкритого акціонерного товариства “Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат” 279147грн. Стягнуто з Державної
податкової адміністрації у Дніпропетровській області на користь
Відкритого акціонерного товариства “Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат” 1785 грн. державного мита; 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що: Державною податковою адміністрацією у
Дніпропетровській області пропущено строк розгляду скарги
позивача, в зв’язку з чим скарга вважається повністю
задоволеною. При цьому суд зазначив, що Закон України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” не передбачає можливості
винесення декількох рішень про продовження строку розгляду
скарги та встановлює обов’язок прийняти рішення про продовження
строку розгляду скарги платника податків у межах 20-денного
строку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.03.2004 року (судді: Логвиненко А.О., Тищик І.В., Швець
В.В.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від
04.12.2003 року скасовано, у позові відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що: підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті
5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено право контролюючого органу своїм
рішенням продовжити термін розгляду скарги понад двадцятиденний
термін. Єдиним обмеженням, що встановлено зазначеним вище
Законом, є неприпустимість продовження строків більш ніж на 60
календарних днів та необхідність направлення рішення про
продовження строків розгляду скарги на протязі двадцятиденного
терміну з дня отримання скарги. Таким чином, з підпункту 5.2.2
пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
вбачається, що керівник
відповідного органу повинен прийняти рішення про продовження
строку розгляду скарги на протязі 20 днів від дня отримання
скарги і продовжити цей термін не більше ніж на 60 днів. Отже,
зазначені вимоги були дотримані головою Державної податкової
адміністрації у Дніпропетровській області при прийнятті рішення
від 11.12.2001 року про продовження строку розгляду скарги.
Таким чином, остаточне рішення Державної податкової
адміністрації відносно позивача також було прийняте з
урахуванням продовженого строку та в межах 60 днів, а тому
апеляційна інстанція дійшла висновку, що висновки суду першої
інстанції про порушення відповідачем-3 термінів розгляду скарги
є помилковими.
Не погоджуючись з постановою, Відкрите акціонерне товариство
“Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.03.2004 року, в якій просить постанову у справі
скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме, приписів Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, що і
призвело до порушення законних прав і інтересів позивача.
Заявник, також зокрема, посилається на те, що судом не прийнято
до уваги рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2003
року у справі № 28/151-02.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
Представники відповідачів, присутні у судовому засіданні, проти
касаційної скарги заперечують, просять залишити без змін
постанову господарського суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі
коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого
органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний
прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його
скарги, такий платник податків має право звернутися протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді,
з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та
зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
керівник відповідного контролюючого органу (або його
заступник) може прийняти рішення про продовження строків
розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в
абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти
календарних днів, та письмово повідомити про це платника
податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в
абзаці першому цього підпункту.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку
або протягом строку, продовженого за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника), така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків з
дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга
вважається також повністю задоволеною на користь платника
податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його
заступника) про продовження строків її розгляду не було
надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного
строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого
органу за заявою платника податків не підлягає подальшому
адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому
порядку.
Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає
податкове зобов'язання платника податків за причинами, не
пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий
платник податків має право на адміністративне оскарження рішень
контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого
органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у
абзаці першому цього підпункту.
У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому
цього підпункту або встановлених за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника) у випадках,
визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на
вихідний або святковий день, останнім днем таких строків
вважається перший наступний робочий день.
Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу
можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених
пунктом 15.4 статті 15 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим
контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове
повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим
Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Марганецької
об’єднаної державної податкової інспекції від 19.10.2001 року
№ 51-230-001909104062-5245/10/23-0 донараховано, зокрема,
податок на додану вартість в сумі 155654 грн. та застосовано
штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 38913 грн.,
донараховано податок на прибуток в сумі 70500 грн. та
застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 14080
грн. Як вбачається з тексту рішення, воно прийняте на підставі
акта перевірки від 11.10.2001 року, яким виявлено порушення
позивачем, зокрема, Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Однак, в матеріалах справи
відсутній акт перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване
рішення.
Крім того, не була дана належна оцінка наданому до матеріалів
справи рішенню господарського суду міста Києва від 14.05.2003
року у справі № 28/151-02 за позовом Відкритого акціонерного
товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” до
Державної податкової адміністрації України, яким визнано
недійсним рішення Державної податкової адміністрації України від
19.02.2002 року № 1092/6/25-0115 про залишення скарги Відкритого
акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат” без розгляду та фактам, що були встановлені.
Висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що
направивши до податкових органів лист про проведення заліку,
позивач, фактично, погодився тим самим з визначеним Марганецькою
об’єднаною державною податковою інспекцією податковим
зобов’язанням не ґрунтується на наявних в матеріалах справи
доказах. При цьому також необхідно зазначити, що судом не були
досліджені належним чином викладені у листі позивача обставини
(а.с.45).
Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо
в місці їх знаходження. Однак, вимоги зазначеної статті
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами
не враховано.
Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункті 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
04.12.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року у справі № 17/229
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити
частково.