ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 9/225
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Н-ського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України, м. Н-ськ (далі -
Н-ське відділення АМКУ)
на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.12.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.04.2004
зі справи №9/225
за позовом Н-ського відділення АМКУ
до приватного підприємства спеціалізованого міжрегіонального
управління "ХХХ", м. Н-ськ (далі - ПП СМУ "ХХХ")
про стягнення штрафу та пені в сумі 6800,00 грн.,
та зустрічним позовом ПП СМУ "ХХХ"
до Н-ського відділення АМКУ
про визнання рішення недійсним,
Судове засідання проведено за участю представників:
Н-ського відділення АМКУ: А.А.А.,
ПП СМУ "ХХХ": не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.12.2003
(суддя Чорногуз М.Г.) в задоволенні первісного позову відмовлено,
а зустрічний позов задоволено: рішення адміністративної колегії
Н-ського відділення АМКУ від 30.04.2003 № 5-р визнано недійсним.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачу за первісним позовом
не було направлено письмовий запит для подачі відомостей за його
юридичною адресою, а тому немає підстав для притягнення його до
відповідальності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Н-ське
відділення АМКУ просить рішення місцевого господарського суду та
постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення
про задоволення первісного позову. В обґрунтування скарги
зазначається, що судом неправомірно застосовано Закон України "Про
обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції"
( 2132-12 ) (2132-12)
, тоді як на час виникнення спірних відносин діяв Закон
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
. Крім
того, судовими інстанціями не взято до уваги, що відповідач не
надав інформації не тільки на запит від 27.01.2003, який було
вручено черговому приміщення, де фактично знаходиться відповідач
згідно з договором оренди, але й на лист-попередження від
13.03.2003 №29.3/06-343 з повідомленням про вручення №163,
розпорядження адмінколегії про початок розгляду справи, запрошення
на засідання адмінколегії, які були вручені особисто директору
підприємства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник ПП СМУ "ХХХ" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника Н-ського відділення АМКУ, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- 27.01.2003 Н-ське відділення АМКУ звернулося до ПП СМУ "ХХХ" із
запитом про надання інформації №29.3/06-90, який був відправлений
рекомендованим листом №354 з повідомленням про вручення за
адресою: "вул. Г-на, 99 м. Н-ськ". Поштове відправлення (запит)
вручений 30.01.2003 черговому обчислювального центру, що
підтверджується поясненнями листоноші;
- ПП СМУ "ХХХ" не отримувало запиту Н-ського відділення АМКУ №
29.3/06-90 і не могло його виконати;
- Н-ське відділення АМКУ направило запит за адресою :" вул. Г-на,
99 м. Н-ськ", в той час як фактична адреса ПП СМУ "ХХХ": "вул.
Г-на, 99 кім. 88, м. Н-ськ;
- розгляд адміністративною колегією справи про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції проведено
відповідно до чинного законодавства, проте при винесенні рішення
№5-р від 30.04.2003 не враховано, що ПП СМУ "ХХХ" не отримувало
запиту, оскільки запит не було направлено за юридичною адресою ПП
СМУ "ХХХ" :"м. Н-ськ, вул. Р-ська, 77";
- вина ПП СМУ "ХХХ" у невиконанні вимог запиту відсутня;
- постанова Ленінського районного суду м. Чернівці з
адміністративної справи №3-7/4847 стосується фізичної особи і не
може встановлювати права і обов'язки юридичної особи, а також
визначати її вину.
Як вбачається з прийнятих у справі судових рішень, відмовляючи у
задоволенні первісного та задовольняючи зустрічний позов, судові
інстанції виходили з того, що позивач не довів вручення
відповідачеві запиту про надання інформації відповідно до Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Разом з тим відповідно до статті 16 Закону України "Про
Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
державний
уповноважений - голова територіального відділення Антимонопольного
комітету України має право вимагати для перевірки дотримання
антимонопольного законодавства необхідні документи та іншу
інформацію.
Пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
передбачено, що неподання інформації
Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню
у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою
його територіального відділення чи нормативно-правовими актами
строки є порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції. Статтями 51, 52 зазначеного Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
за це
порушення передбачено відповідальність у вигляді штрафу.
Порядок направлення запитів органів Антимонопольного комітету
чинним законодавством не передбачений. Проте статтею 56 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
передбачено, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного
комітету України, голів його територіальних відділень надається
для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи
доведення до відома в інший спосіб.
Таким чином, законом навіть для обов'язкових для виконання рішень
та розпоряджень передбачено можливість доведення їх до відома
виконавців у інший спосіб, ніж надсилання або вручення під
розписку. Отже, для правильного вирішення спору важливо було
встановити фактичні дані, що стосуються повідомлення виконавця
(відповідача за первісним позовом) про необхідність подання
інформації та причини її неповідомлення у строки, визначені
позивачем. Оскільки законодавством передбачена відповідальність
саме за неподання певних даних на запит, то суду слід було
встановити, чи було повідомлено відповідача про необхідність
надання даних, та причини, з яких їх не було надано. Разом з тим
судові інстанції не вирішили цих питань, а обмежилися
констатуванням того, що запит не було направлено відповідачу за
юридичною адресою, хоча ними ж встановлено, що за своєю юридичною
адресою відповідач не знаходиться.
Отже, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про
те, що ненаправлення запиту за юридичною адресою підприємства (у
той час як суди встановили відсутність підприємства за цією
адресою) є неналежним його повідомленням, не можна визнати таким,
що ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи.
Крім того, судові інстанції не дослідили та не надали оцінки тим
доказам, що свідчать про направлення та вручення Н-ським
відділенням АМКУ повторних повідомлень особисто директору
підприємства. Водночас оспорюване рішення адміністративної колегії
про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
ґрунтується також і на фактах невиконання відповідачем повторно
направленого попередження про необхідність надання інформації,
яке, про що свідчать встановлені судовими інстанціями обставини
справи, було вручено директору особисто.
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Чернівці з
адміністративної справи №3-7/4847 саме за неподання Н-ському
відділенню Антимонопольного комітету інформації директора ПП СМУ
"ХХХ" було притягнуто до адміністративної відповідальності. Тому
висновок місцевого суду про те, що зазначена постанова не може
бути доказом у справі, не відповідає частині п'ятій статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
заявник, відповідач, третя
особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного
комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк
з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Попередніми судовими інстанціями не з'ясовано обставин, пов'язаних
з додержанням зазначеного строку позивачем за зустрічним позовом у
даній справі.
З урахуванням повноважень касаційної інстанції, яка відповідно до
частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, справа підлягає передачі на новий розгляд для встановлення
відповідних обставин.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, надати доводам
сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити
спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-9 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.12.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 зі справи № 9/225 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Чернівецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь