ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 12/108
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.12.2003 р.
у справі N 12/108 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний
гірничо-збагачувальний комбінат"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
"Криворізький завод гірничого машинобудування"
про стягнення 180 000 грн.
за участю представників:
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" -
Сокуренко А.Ю. за дов. від 04.01.2004 р.;
ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" -
Бурлаченко С.Ю. за дов. від 17.01.2004 р.
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство "Південний
гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого
акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого
машинобудування" 180 000 грн. заборгованості за простим векселем
N 65305073025031 зі строком платежу "за пред'явленням", емітованим
03.11.99 р. відповідачем (а.с.2-3).
Відповідач у справі - Відкрите акціонерне товариство
"Криворізький завод гірничого машинобудування" у відзиві на позов
заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що строк оплати за
векселем не настав, оскільки останній не був пред'явлений
позивачем до платежу (а.с.13-14).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2003 р. у позові відмовлено (а.с.38).
Прийняте судом рішення мотивовано тим, що позивач вексель
N 65305073025031 до платежу не пред'являв, у зв'язку з чим строк
виконання зобов'язання за цим векселем у нього не настав.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.02.2004 р. рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 19.12.2003 р. залишено без змін
(а.с.60-61).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
"Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що
судами невірно застосовані:
- ст. 23 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості
векселі ( 995_009 ) (995_009)
, оскільки остання регулює порядок пред'явлення
векселів зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення;
- пп. 34, 43, 67, 77 Положення про переказний і простий
вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37 р.
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, які не підлягали застосуванню, у зв'язку з дією
норм Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судами
першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем -
Відкритим акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого
машинобудування" 03.11.99 р. емітовано на користь позивача - ВАТ
"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" простий вексель
N 65305073025031 номінальною вартістю 180 000 грн. зі строком
платежу за пред'явленням.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
На момент видачі векселя, вексельні правовідносини були
врегульовані нормами Положення про переказний і простий вексель,
яке затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 р.
N 104/1341 ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
.
06.07.99 р. прийнято Закон України "Про приєднання України до
Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований
закон про переказні векселі та прості векселі" ( 826-14 ) (826-14)
. Названа
конвенція ( 995_009 ) (995_009)
набрала чинності для України 06.01.2000 р.
Однак, посилання скаржника на необхідність застосування до
спірних правовідносин саме норм Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі помилкові, оскільки, в силу ст. 2
Конвенції ( 995_009 ) (995_009)
, Уніфікований закон не застосовується до
переказних і простих векселів, які вже видані на момент набуття
чинності цією Конвенцією.
Згідно ст. 77 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, до простого векселя
застосовуються, такі ж положення, що стосуються переказних
векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих
документів.
Відповідно до ст. 16 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, особа, в якої
знаходиться вексель, вважається законним векселедержателем, якщо
її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо
останній індосамент є бланковим.
В силу ст. 26 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, простий вексель,
строк платежу у якому не вказано, розглядається як такий, що
підлягає оплаті за пред'явленням.
За змістом ст. 34 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, вексель строком
за пред'явленням оплачується при його пред'явленні. Він повинен
бути пред'явленим до платежу протягом одного року від дня його
складання.
Із змісту цієї норми вбачається, що вексель із строком
платежу "за пред'явленням" може бути пред'явлений до платежу
векселедержателем у будь-який час, однак у межах року з моменту
його емісії. Отже, емітований відповідачем вексель міг бути
пред'явлений до платежу у будь-який час у період з 03.11.99 р. до
03.11.2000 р.
Позивач під час розгляду справи та перегляді прийнятого
рішення в апеляційному порядку не надав доказів пред'явлення
векселя до платежу до закінчення цього строку. Вимога щодо оплати
векселя направлена лише під час розгляду справи у суді першої
інстанції.
Однак, відповідно до ст. 53 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, по
закінченні строків, встановлених: для пред'явлення векселя строком
за пред'явленням, векселедержатель втрачає свої права проти
індосантів, проти векселедавця і проти інших зобов'язаних осіб, за
винятком акцептанта.
В силу ч. 1 ст. 78 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
векселедавець за
простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за
переказним векселем, а за змістом ч. 1 ст. 70 Положення позовні
вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта,
погашаються після закінчення трьох років з дня строку платежу.
Трьохрічний строк давності, враховуючи не пред'явлення у
річний строк векселя до оплати, має обраховуватись у відповідності
з положеннями вказаних норм з 03.11.2000 р. і закінчується
03.11.2003 р. Позивачем подано позов в межах встановленого строку
(а.с.10).
За таких обставин, суди дійшли безпідставного висновку щодо
необгрунтованості заявлених вимог.
При цьому, посилання судів першої та апеляційної інстанції на
положення ст. 23, ч. 2 ст. 78 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
помилкові, оскільки зазначені норми визначають порядок
пред'явлення до акцепту векселів, які підлягають оплаті "у
визначений строк від пред'явлення". Вексель, заборгованість за
яким є предметом розгляду у даній справі, видано зі строком
платежу "за пред'явленням".
В силу ст. 39 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, платник може,
оплачуючи переказний вексель, вимагати, щоб він був вручений йому
векселедержателем з розпискою в одержанні платежу. Отже,
зобов'язання передати вексель виникає у векселедержателя лише під
час оплати векселя. Тому необгрунтовані і твердження суду першої
інстанції, про те, що направлення копії векселя з вимогою про
оплату суперечить нормам вексельного законодавства.
Враховуючи викладене, прийняті у справі судові акти
підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
З відповідача на користь відповідача підлягає стягненню
3 518 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у
зв'язку з оплатою позову, апеляційної та касаційної скарг
державним митом, а також сплатою витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.02.2004 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 19.12.2003 р. скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства
"Криворізький завод гірничого машинобудування" на користь
Відкритого акціонерного товариства "Південний
гірничо-збагачувальний комбінат" 180 000 грн. основної
заборгованості та 3 518 грн. в рахунок відшкодування судових
витрат.
5. Доручити видати наказ на виконання п. 4 резолютивної
частини рішення господарському суду Дніпропетровської області.