ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 12/190н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції в
судовому засіданні Артемівському районі м. Луганська
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 року
у справі № 12/190н господарського суду
Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Луганське ремонтне
підприємство”
до Державної податкової інспекції в
Артемівському районі м. Луганська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції в Артемівському районі
м. Луганська від 12.09.2003 року № 217/2301/0
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Луганське ремонтне підприємство” звернулось до господарського
суду Луганської області з позовом до Державної податкової
інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.09.2003 року
№ 217/2301/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі
суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить
398566,41 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте
на підставі акта від 09.09.2003 року № 265/23-01-27/00290104 про
результати додаткової позапланової документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства України
Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське ремонтне
підприємство” за період з 01.07.2001 року по 01.10.2002 року,
якою встановлено порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
– проведені операції по відчуженню майна, яке
знаходиться в податковій заставі без згоди Державної податкової
інспекції в Артемівському районі м. Луганська на суму 473088,28
грн.
Заявою від 17.11.2003 року позивач відповідно до статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в
Артемівському районі м. Луганська № 217/2301/0 від 12.09.2003
року в частині стягнення штрафу в сумі 162850,41 грн., тобто в
сумі перевищення санкцій над сумою фактичної реалізації майна за
договірними цінами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково визначив
суму штрафних санкцій, яка обчислена за звичайними цінами,
визначеними з порушенням норм податкового законодавства:
визначення звичайної ціни відповідачем здійснено з порушенням
вимог пункту 1.12 статті 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункт 1.20 статті 1 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рішенням від 24.11.2003 року господарського суду Луганської
області (судді: Палей О.С. головуючий, Рябцева О.В., Мінська
Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 16.03.2004 року (судді: Колядко Т.М.
головуючий, Мирошниченко С.В., Скакун О.А.), позов задоволено:
визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції в Артемівському районі
м. Луганька від 12.09.2003 року № 217/2301/0 в сумі 162850,41
грн.; в решті позову провадження у справі припинено; стягнуто з
Державної податкової інспекції в Артемівському районі
м. Луганська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганське ремонтне підприємство” витрати по сплаті державного
мита в сумі 34,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 48,21 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: порядок визначення
звичайних цін встановлений пунктом 1.20 статті 1 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосовується у випадку відсутності чітко визначеної бази
оподаткування під час визначення податкових зобов’язань
платників податків.
Крім того, пунктом 13 Указу Президента України “Про деякі заходи
з дерегулювання підприємницької діяльністі” ( 817/98 ) (817/98)
дозволено
органам виконавчої влади встановлювати індикативні або звичайні
ціни на товари (роботу, послуги) у випадку використання
звичайних цін для нарахування та стягнення податків і зборів та
неоподатковуваних платежів, тобто визначення податкових
зобов’язань платників податків.
Штрафні санкції за самостійне відчуження позивачем активів, що
перебувають у податковій заставі, повинні були обчислюватися
податковим органом за звичайними цінами, що дорівнюють ціні
товарів, визначеної сторонами договору.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція в Артемівському районі м. Луганська звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.03.2004 року, в якій просить постанову та рішення у справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в
позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
а саме, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 17.1.8
пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”. Зокрема, заявник посилається на те, що
підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальною
нормою, яка визначає окремий випадок, в разі виникнення якого на
податковий орган покладається обов’язок визначення суми штрафної
санкції саме за звичайними цінами.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське ремонтне
підприємство” відзив на касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Господарськими судами встановлено, що звичайні ціни для
визначення суми штрафу були обчислені не за договірною ціною, а
за сучасною собівартістю придбання стосовно двох операцій
вўдчуження майна: за податковою накладною № 82 від 27.06.2002
року (при ціні продажу 24325,34 грн., звичайна ціна визначена в
сумі 121149 грн.), по податковій накладній № 83 від 27.06.2002
року(ціна продажу – 18005,39 грн., звичайна – 84032,14 грн.).
Позивач посилається на те, що звичайною ціною є ціна, визначена
сторонами договору.
Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу,
якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом,
платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого
відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що якщо цим пунктом не
встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт,
послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене
зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню
справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи,
послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець
бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає
їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є
взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою
інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які
склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних)
товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, господарські
суди дійшли висновку, що порядок визначення звичайних цін
встановлений пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосовується
у випадку відсутності чітко визначеної бази оподаткування під
час визначення податкових зобов’язань платників податків.
Згідно пункту 13 Указу Президента України “Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
індикативні
або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої
влади, які використовують їх для нарахування та стягнення
податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових
платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про
рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Беручи до уваги вище викладене в сукупності, колегія
погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій
про те, що штрафні санкції за самостійне відчуження позивачем
активів, що перебували у податковій заставі, повинні
обчислюватися податковим органом за звичайними цінами, що
дорівнюють ціні товарів, визначеної сторонами договору.
Враховуючи вищенаведене, рішення та постанова у даній справі є
такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального
права, підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.03.2004 року у справі № 12/190н господарського суду
Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в Артемівському районі
м. Луганська - без задоволення.