ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 1/233
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Б.Б.Б., В.В.В.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу Миколаївського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.
Миколаїв (далі - обласне відділення АМК)
на рішення господарського суду Миколаївської області від
22.01.2004 p. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 29.03.2004 p.
зі справи № 1/233
за позовом Управління "XXX" в Миколаївській області, м. Миколаїв
(далі - Управління "XXX")
до обласного відділення АМК
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії
обласного відділення АМК від 12.07.2002 № 6-р,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.01.2004
(суддя Волковицька Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 29.03.2004 (колегія суддів у
складі: головуючий - суддя Сидоренко М.В., судді Таценко Н.Б. і
Савицький Я.Ф.) позов задоволено частково: визнано недійсним
рішення адміністративної колегії обласного відділення АМК від
12.07.2002 № 6-р (далі - оспорюване рішення) в частині абзацу
третього пункту 1 щодо визнання монопольного становища Управління
"XXX" на ринку надання послуг озброєної фізичної охорони із
часткою 100%; в частині пункту 2 щодо вчинення Управлінням "XXX"
порушення абзацу шостого статті 4 Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
на ринку озброєної
фізичної охорони; в частині пункту 3 щодо вчинення Управлінням
"XXX" дій, які відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
є порушенням
пункту 2 частини другої статті 50 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
на ринку озброєної фізичної
охорони. У прийнятті відповідних рішення та постанови судові
інстанції виходили з того, що, приймаючи оспорюване рішення,
адміністративна колегія обласного відділення АМК порушила приписи
пунктів 12, 23, 29, 37 Правил розгляду справ про порушення
антимонопольного законодавства України ( z0090-94 ) (z0090-94)
, затверджених
розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №
5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від
29.06.1998 № 169-р ( z0471-98 ) (z0471-98)
, далі - Правила).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України обласне
відділення АМК просить скасувати рішення господарського
Миколаївської області в частині визнання недійсним оспорюваного
рішення та постанову Одеського апеляційного господарського суду і
передати справу на новий розгляд у відповідній частині. Скаргу
мотивовано тим, що судовими інстанціями у розгляді справи: не було
застосовано положення абзацу одинадцятого статті 1 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, розділу 3
Методики визначення монопольного становища суб'єктів
господарювання на ринку ( z0048-94 ) (z0048-94)
, затвердженої розпорядженням
Антимонопольного комітету України від 10.03.1994 № 1-р, абзаців
шостого, сьомого пункту 1.3, розділу 2, пункту 4.2, пункту 5.1
Методики визначення монопольного становища суб'єктів
господарювання на ринку ( z0317-02 ) (z0317-02)
, затвердженої розпорядженням
Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р;
підпунктів 1, 2 пункту 18, підпункту 6 пункту 19 Положення про
державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ
( 615-93-п ) (615-93-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 10.08.1993 № 615, пункту 5 розділу 5 Положення про загін
охорони "QQQ" в Миколаївській області, затвердженого в.о.
начальника "ХХХ" в Миколаївській області від XX.XX.2001; порушено
вимоги статті 34, частини п'ятої статті 35, статті 43 та пункту 7
частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), що призвело до прийняття
неправильних судових рішень у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача,
Вищий господарський суд України дійшов таких висновків.
Судовими інстанціями у справі встановлено що:
- оспорюваним рішенням про порушення антимонопольного
законодавства та накладення штрафу у справі № 2-26.213/4-2002
встановлено таке:
Управління "ХХХ" є суб'єктом господарювання в частині
госпрозрахункової діяльності з надання послуг з охорони і діє на
ринку забезпечення схоронності об'єктів, що належать юридичним
особам, за допомогою технічних засобів охорони, у 2001 році та на
час розгляду справи судом першої інстанції, у межах м. Миколаєва;
товаром даного ринку визначено послуги із забезпечення схоронності
об'єктів, що належать юридичним особам, за допомогою технічних
засобів охорони;
територіальні межі визначено виходячи з технічних можливостей
забезпечення мінімальних втрат часу для надходження тривожного
повідомлення на пульт централізованого спостереження, а також
мінімального часу прибуття групи затримання;
загальний обсяг даного товару у визначених територіальних межах у
2001 році склав 2680 тис. грн., а частка Управління "ХХХ"
становила 96%;
за висновком обласного відділення АМК Управління "ХХХ" займає
монопольне становище на ринку забезпечення схоронності об'єктів,
що належать юридичним особам, за допомогою технічних засобів
охорони у 2001 році та на час розгляду справи судом першої
інстанції, у межах м. Миколаєва;
надання послуг із забезпечення схоронності об'єктів, що належать
юридичним особам, за допомогою технічних засобів охорони
здійснюється на підставі господарських договорів трьох видів:
1) на централізовану охорону майна з майновою відповідальністю;
2) на централізоване спостереження за станом систем тривожної
сигналізації та реагування групи затримання "SSS" без майнової
відповідальності;
3) централізованого спостереження за станом системи сигналізації
без майнової відповідальності;
шляхом аналізу розрахунків за договорами обласне відділення АМК
встановило, що Управління "ХХХ" при укладанні договорів з
господарюючими суб'єктами застосовує різні ціни на однакову
послугу без об'єктивного виправданих причин, крім того, в
розрахунок вартості 1 години групи затримання до складу витрат
включаються витрати на страхові послуги (страхування об'єктів,
квартир), як по договорах з майновою відповідальністю, так і по
договорах без майнової відповідальності;
Управлінням "ХХХ", таким чином, встановлюються дискримінаційні
ціни (тарифи, розцінки) на свої послуги та обмежуються права
окремих споживачів, що підпадає під ознаки абзацу шостого статті 4
Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
;
Управління "ХХХ" застосовувало різні ціни до рівнозначних угод з
суб'єктами господарювання без об'єктивного виправданих причин, що
підпадає під ознаки абзацу першого пункту 2 частини другої статті
13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
(що набрав чинності з 02.03.2002);
Управління "ХХХ" є монополістом на ринку озброєної фізичної
охорони в м. Миколаєві із часткою 100% і зловживало монопольним
становищем на цьому ринку;
дії, пов'язані із зловживанням монопольним становищем, тривали з
жовтня 2001 року й до порушення справи адміністративною колегією
обласного відділення АМК;
- у зв'язку з відповідними діями на Управління "ХХХ" накладено
штраф у сумі 50 000 грн.;
- рішенням господарського суду Миколаївської області зі справи №
1/111 визнано недійсними розпорядження обласного відділення АМК
від 30.05.2002 № 9-р "Про визначення монопольного становища" та
від 31.05.2002 № 1-р "Про порушення антимонопольного законодавства
та накладення штрафу", що стосувалися Управління "ХХХ" та були
прийнятті з приводу порушення ним антимонопольного законодавства
на ринку послуг з фізичної охорони з правом використання
вогнепальної зброї на території м. Миколаєва в період 2001-2002
років та визнання його монополістом на цьому ринку з часткою 100%.
Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони.
Оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті саме з
урахуванням наведеного припису ГПК України та рішення
господарського суду Миколаївської області зі справи № 1/111.
Зокрема, в оскаржуваній постанові з цього приводу зазначено:
"Висновки суду (першої інстанції), з посиланням на приписи статті
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, базуються на обставинах, встановлених
рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №
1/111, що набрало чинності".
Однак постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2004
скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від
12.11.2003 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 13.01.2004 зі справи № 1/111, а останню передано на новий
розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку з цим факти, встановлені рішенням господарського суду
Миколаївської області зі справи № 1/111, не може бути покладено в
основу рішення суду з цієї справи - № 1/233, і тому оскаржувані
судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції. У новому розгляді
справи № 1/233 слід вирішити спір з урахуванням фактичних
обставин, встановлених за результатами нового розгляду справи №
1/111, та прийнятого з цієї останньої справи судового рішення.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
22.01.2004 p. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 29.03.2004 p. зі справи № 1/233 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь