ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 8/159
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого у засіданні Плюшка І.А. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П., Плахотнюк С.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Закритого
акціонерного товариства "Укртатнафта-транс"
на рішення господарського суду Луганської області від
07.07.2003 р.
у справі N 8/159
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Укртатнафта-транс"
до Закритого акціонерного товариства науково-виробнича і
комерційна фірма "МЕТА"
про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі
10 000 грн., пені за прострочення платежів у умі 571,85 грн.,
інфляційних збитків у розмірі 1351,23 грн. разом 11 923,08 грн.
за участю представників:
- Позивача - Кожарін С.В.,
- Відповідача - Кіяшко О.П., Сімейко А.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від
07.07.2003 р. зі справи N 8/159 Закритому акціонерному товариству
"Укртатнафта-транс" (надалі - "Позивач") у задоволенні позову про
стягнення з Закритого акціонерного товариства науково-виробничої і
комерційної фірми "МЕТА" (надалі - "Відповідач") заборгованості за
надані послуги в сумі 10 000 грн., пені за прострочення платежів у
сумі 571,85 грн, інфляційних збитків у розмірі 1351,23 грн., разом
- 11923,08 грн. відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.10.2003 р. зі справи N 8/159 рішення господарського суду
Луганської області від 07.07.2003 р. зі справи N 8/159 залишено
без змін, а апеляційна скарга Позивача без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського 21.10.2003 р. зі справи N 8/159, Позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Луганської області
від 07.07.2003 р. зі справи N 8/159 та за наслідками повного та
всебічного вивчення всіх обставин справи стягнути з Відповідача на
користь Позивача заборгованість за надані послуги у сумі
10 000,00 грн., 1351,00 грн. інфляційних збитків та 298,00 грн.
судових витрат.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК України") переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. Отже, в частині повного та
всебічного вивчення Вищим господарським судом України всіх
обставин справи N 8/159 касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
межі перегляду справи у касаційній інстанції,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального і процесуального права при винесенні
оспорюваного судового акта, колегія суддів знаходить рішення
господарського суду Луганської області таким, що підлягає
скасуванню, а касаційну скаргу такою, яка підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Під час судового розгляду Донецьким апеляційним судом
встановлено, що Позивачем у вересні-жовтні 2002 року надані
автотранспортні послуги Відповідачу, які останній не оплатив.
Донецький апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення
господарського суду Луганської області прийняте з додержанням норм
матеріального та процесуального права, а вимоги Позивача про
стягнення заборгованості за фактично надані послуги не підлягають
задоволенню на підставі того, що в матеріалах справи відсутні
докази того, що сторони досягли згоди щодо ціни, порядку та
строків оплати наданих послуг.
Колегія суддів вважає таку позицію неправильною, на підставі
наступного.
Згідно зі ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів ст.ст. 4 та 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають із договору або з інших підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій,
які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і
змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і
обов'язки.
Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди між
підприємствами, установами та організаціями дійсно повинні
укладатись у письмовій формі.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути
укладений в письмовій формі, то він може бути укладений як шляхом
складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними
стороною, яка їх надсилає. При цьому, відповідно до ст. 154 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в передбачених законом випадках договір може
бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Матеріали справи свідчать про те, що факт надання Позивачем
послуг Відповідачу підтверджується талонами замовника та дорожніми
листами. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ані судом
першої, ані апеляційної інстанцій не було надано належної правової
оцінки відносинам, які склались між сторонами спору та не
встановлено, чи було можливим укладання договору між сторонами
шляхом прийняття замовлення до виконання.
Щодо строку виконання зобов'язання, то відповідно до статті
ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у випадку, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести
виконання в будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати
таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або із змісту зобов'язання (ч. 2 ст. 165 ЦК
УРСР).
На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що
оспорюванні судові акти прийняті як господарським судом Луганської
області, так і Донецьким апеляційним судом з порушенням норм
матеріального права на підставі неповного з'ясування фактичних
обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення та
постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
встановити обставини, зазначені у даній постанові.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Укртатнафта-транс" задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.10.2003 р. та рішення господарського суду Луганської області
від 07.07.2003 р. зі справи N 8/159 скасувати.
3. Справу N 8/159 передати на новий розгляд до господарського
суду Луганської області.