ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N Д32/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “УЦ”
і додані до неї матеріали
на постанову від 26.01.2004 р.
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № Д32/121
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ТОВ “УЦ”
до ТОВ “ЖЦ”
про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ТОВ “УЦ” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до ТОВ “ЖЦ” про стягнення
заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди
нежитлового приміщення від 01.12.1995 р. та виселення
відповідача із орендованих приміщень.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
03.11.2003 р. у позові відмовлено в повному обсязі. Рішення суду
мотивоване тим, що позивачем не доведено, що відповідач був
своєчасно повідомлений про зміну орендодавця спірних приміщень;
окрім того суд дійшов висновку, що відповідач був позбавлений
можливості своєчасного внесення орендної плати у відповідності з
умовами договору оренди нежитлового приміщення у зв`язку з
ухиленням позивача від прийняття виконання.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.01.2004 р. зазначене рішення господарського суду
Дніпропетровської області у справі № Д32/121 залишено без змін з
тих же підстав.
У касаційній скарзі ТОВ “УЦ” просить скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2003 р.,
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.01.2004 р. та прийняти нове рішення, яким позов
задовольнити. Скаржник посилається на те, що судами попередніх
інстанцій при прийнятті рішення та постанови неправильно
застосовані норми ст.ст. 161, 268, 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
порушено вимоги ст.ст. 32, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.1995 р. між
ВАТ “Дніпровський заводобудівельний комбінат” (орендодавець) та
ТОВ “ЖЦ” (орендар) укладено договір оренди нежитлового
приміщення з протоколом розбіжностей та додатковими угодами,
згідно з умовами якого (та відповідним актом прийому-передачі
від 01.12.1995р.) орендодавець передав, а орендар прийняв у
користування споруду площею 324 кв.м., а саме - приміщення № 1
літ."51/10-1", розташоване за адресою: вул. Курсантська, 21 (в
теперішній час нумерація будинку змінена на № 7). Розмір
орендної плати за користування приміщенням встановлювався
додатковими угодами від 27.12.2000 р., від 26.12.2001 р. № 10,
розрахунками вартості орендної плати. Договір укладений строком
на десять років. Сторони узгодили, що орендна плата сплачується
кожного місяця не пізніше 25 числа. Орендар сплачував частково
орендну плату грошима (платіжне доручення № 193 від 30.07.2001
р. на суму 500 грн. та п/д № 110 від 21.05.2001 р. на
суму 1000 грн.). Сторони неодноразово здійснювали звірку
розрахунків заборгованості з орендної плати, в рахунок орендної
плати ТОВ “ЖЦ” здійснювало ремонтні роботи для орендодавця.
Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 23.12.2002р. та постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.03.2003 р. у справі № 5-14/7 (Д10/125) за участю ТОВ “УЦ” та
ТОВ “ЖЦ”, та відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
доводилися знову при вирішенні цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій ВАТ “ДК” та ТОВ “ЖЦ” неодноразово
здійснювали звірку взаеморозрахунків за договором оренди. Як
вбачається із змісту останнього акта станом на 11.07.2002 р. між
ВАТ “ДК” та ТОВ “ЖЦ” відсутня кредиторська та дебіторська
заборгованості.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.05.2002 р. ВАТ
“ДК” листом № 110/43-10 повідомив керівництво відповідача про
те, що відповідно до договору купівлі-продажу № 77-НД/77-Н від
06.12.2001 р. орендоване ТОВ “ЖЦ” приміщення продане ТОВ “УЦ”.
21.08.2002 р. відповідач платіжним дорученням № 154 перерахував
на користь позивача 1741,74 грн. за оренду приміщення № 1
загальною площею 326,2 кв.м. В той же день позивач платіжним
дорученням № 1250 повернув ці грошові кошти відповідачу
зазначивши в графі “призначення платежу” платіжного доручення
про відсутність договору між сторонами. В подальшому відповідач
неодноразово перераховував на користь позивача орендну плату,
яку ТОВ “УЦ” повертав, посилаючись на відсутність відповідного
договору оренди між сторонами. В червні 2003 р. відповідач
перерахував на депозитний рахунок приватного нотаріуса Кулініча
С.А. грошові кошти в розмірі 1200 грн. для подальшої передачі
нотаріусом на користь ТОВ “УЦ” в якості орендної плати.
18.06.2003 р. приватний нотаріус листом № 59 повідомив про це
директора ТОВ “УЦ”. Але позивач зазначену грошову суму не
отримав. В подальшому відповідач перерахував на користь позивача
орендну плату за весь термін користування вищезазначеними
приміщеннями.
Згідно з ст. 268, діючого на той час ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, при
переході права власності на здане в найом майно від наймодавця
до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового
власника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарським судом
Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним
господарським судом у справі № 5-14/7 (Д10/125) визнано договір
оренди від 01.12.1995 р. між ВАТ “ДК” та ТОВ “ЖЦ” укладеним у
відповідності з чинним законодавством та відмовлено ТОВ “УЦ” в
задоволенні зустрічного позову щодо його розірвання внаслідок
відсутності орендних правовідносин між ВАТ “ДК” та ТОВ “ЖЦ”.
Відповідно до вимог ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений законом строк відповідно до вказівок закону, акта
планування, договору, одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Оскільки позивач в порушення вимог ст. 161, діючого на той час
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, свої зобов`язання належним чином і у
встановлений законом строк відповідно до вказівок договору не
виконував (ухилявся від прийняття виконання зобов`язань ТОВ
“ЖЦ”), то суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку
про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським
судом та господарським судом Дніпропетровської області фактичні
обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “УЦ” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. у справі
№ Д32/121 господарського суду Дніпропетровської області залишити
без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.01.2004 р. у справі № Д32/121 залишити без змін.