ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N Б26/34/02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства
судовому засіданні американської компанії "ФФІ"
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.03.2004
р.
у справі № Б 26/34/02
господарського суду Дніпропетровської області
за заявою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "С"
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "С"
про банкрутство,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "С" було порушено 25.03.2002 р.
23.04.02 введено процедуру розпорядження майном, призначено
розпорядження майна.
11.05.02 в газеті "Урядовий кур'єр" № 83 опубліковано оголошення
про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою від 17.07 - 17.09.2002 у справі затверджено реєстр вимог
кредиторів.
11.11.02 у справі відкрита процедура санації до 11.02.2004.
20.11.2003 дочірнє підприємство американської компанії "ФФІ"
звернулося до керуючого санацією боржника з листом про визнання
його вимог на суму1675477,60 грн., як вимог поточного кредитора.
Керуючий санацією на вказаний лист не відповів, вимоги поточного
кредитора не визнав. Дочірнє підприємство американської компанії
"ФФІ" звернулося за захистом своїх прав до господарського суду
Дніпропетровської області з заявою про визнання його вимог та про
включення поточних вимог до реєстру кредиторів.
Ухвалою від 30.12.03 господарський суд Дніпропетровської області
(відхилено грошові вимоги дочірнього підприємства американської
компанії "ФФІ" В обґрунтування правової позиції суд посилається на
те, що вимоги поточних кредиторів можуть погашатись в процедурі
розпорядження майном та санації без визнання судом, відповідно до
статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з такою ухвалою, дочірнє підприємство
американської компанії "ФФІ", звернулося до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на
вищезазначену ухвалу. За результатами розгляду апеляційної скарги
Дніпропетровським апеляційним господарським судом прийнято
постанову від 17 березня 2004 року, якою апеляційну скаргу залишив
без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 30.12.03 - без змін.
Підтримуючи позицію місцевого суду, апеляційний суд посилається на
те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачено визнання
судом на стадії санації поточних вимог кредиторів, такі вимоги
пред'являються кредиторами тільки в межах ліквідаційної процедури
шляхом включення їх до реєстру кредиторів згідно ст. 23
зазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, дочірнє
підприємство американської компанії "ФФІ", звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою від 16.04.2004
№ 0225/01, в якій просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17.03.2004 скасувати та
прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДП АК "ФІІ".
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на
неправильне застосування судом ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та положень статей 17, 23, 25 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, 20.11.2003 кредитор звернувся до
керуючого санацією боржника з письмовою заявою щодо сплати
заборгованості в сумі 1675477,60 грн., яка виникла за період з
26.03.2002 по 10.10.2002 р. Керуючий санацією заяву залишив без
задоволення, ніяких заходів по погашенню заборгованості не
приймав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, сторони
мають право на судовий захист своїх інтересів. І відповідно до ст.
124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правосуддя в Україні
здійснюється виключно судами; делегування функцій судів, а також
привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не
допускаються.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
кредитори за вимогами боржника, які виникли після
порушення провадження у справі про банкрутство є поточними
кредиторами. Поточні кредитори задовольняються в процедурі
банкрутства без будь-яких обмежень. На вимоги поточних кредиторів
дія мораторію не поширюється.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, під час проведення ліквідаційної процедури у четверту
чергу задовольняються вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань
у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації боржника.
Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, керуючий санацією зобов'язаний розглядати вимоги
кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення
справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном або
санації; та заявляти в установленому порядку заперечення щодо
заявлених до боржника вимог кредиторів.
Аналізуючи зміст вищезазначеної норми слід зробити висновок, що
розгляд заяви кредитора керуючим санацією є заходом досудового
врегулювання спору і ні в якому разі не позбавляє сторону, у
випадку коли вона не погоджується з рішенням керуючого санацією
або таке рішення відсутнє взагалі, звертатися до суду. В такому
випадку суду слід було б розглянути заяву кредитора по суті і в
залежності від результатів розгляду, відхилити заявлені вимоги
кредитора, або визнати їх та визначити, в якому порядку вони мають
задовольнятися.
Незрозумілою є позиція суду, коли він не дослідивши подані
заявником докази та не розглядаючи його заяву по суті виносить
ухвалу про відхилення вимог кредитора (тобто вирішено питання по
суті), а не про відмову в прийнятті заяви у відповідності з п. 1
ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо суд дійшов до висновку що така заява не підлягає
розгляду в господарських судах України.
Втім, докази по справі, які б свідчили про наявність чи
відсутність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма "С" перед дочірнім підприємством американської компанії
"ФФІ" судом не досліджувались взагалі.
Згідно зі ст. 4, 7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення має базуватись на обговоренні і оцінці
всіх обставин справи, що недодержано судами при винесенні
оскаржуваних ухвали та постанови.
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що судами
першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані всі обставини
справи та невірно застосовані норми процесуального права.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст. ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що ухвала
господарського суду Дніпропетровської області та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду не
відповідають вимогам чинного законодавства.
Викладене дає підстави для скасування ухвали і постанови та
направлення справи для розгляду по суті у суд першої інстанції.
При розгляді справи по суті судам слід врахувати обставини,
викладені в даній постанові, повно та всебічно дослідити обставини
справи, оцінити надані докази та прийняти законне і обґрунтоване
рішення
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства американської компанії
"ФФІ" від 16.04.2004 № 0225/01 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.03.2004 р та ухвалу господарського суду Херсонської області
від 30.12.2003 у справі № Б 26/34/02 - скасувати.
3. Справу № Б 26/34/02 направити до господарського суду
Дніпропетровської області для розгляду по суті.