ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 02-4-9/2258
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу Благодійного фонду "ЕЛ", м. Львів (далі
- БФ "ЕЛ")
на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.07.2003
№ 02-4-9/2258
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 № 02-4-9/2258
за позовною заявою БФ "ЕЛ"
до Головного державного санітарного лікаря Міністерства охорони
здоров'я України
про отримання інформації з питань забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача, відповідача.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2003, залишеною
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 30.03.2004, у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі
пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК). Рішення судових
інстанцій по суті спору з посиланням на статті 1 та 21 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
мотивовано тим, що позивач звернувся з вимогою до
Головного державного санітарного лікаря України, який не може бути
стороною у спорах, що підвідомчі господарським судам.
БФ "ЕЛ" звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 29.04.2004, в якій просить скасувати ухвалу
господарського суду від 14.07.2003 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30.03.2004 зі справи та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу
мотивовано тим, що відповідно до статті 32 Закону України "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ) (4004-12)
головний державний санітарний лікар України є
посадовою особою, який очолює Державну санітарно-епідеміологічну
службу України і представляє ?? в центральних, місцевих органах
виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших
державних органах, у тому числі в суді, господарському суді.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
процесуального права на підставі встановлених ними фактичних
обставин у розгляді позовної заяви БФ "ЕЛ", Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про правильність
визначення підвідомчості спору, що виник внаслідок відмови
головного державного санітарного лікаря України у наданні
інформації.
У статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
(далі - Закон)
визначено управління державною санітарно-епідеміологічною службою
України. Згідно з частиною восьмою цієї норми установи і заклади
державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою
діяльність на підставі положення про державний
санітарноепідеміологічний нагляд в Україні та положення про
державну санітарно-епідеміологічну службу України, що
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 32 Закону ( 4004-12 ) (4004-12)
:
державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний
державний санітарний лікар України, яким за посадою є перший
заступник керівника центрального органу виконавчої влади у галузі
охорони здоров'я (частина перша);
Головний державний санітарний лікар України представляє державну
санітарно-епідеміологічну службу в центральних і місцевих органах
виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших
державних органах, у тому числі в суді, господарському суді
(частина п'ята).
Пунктом 7 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу
( 1218-2002-п ) (1218-2002-п)
України, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 19.08.2002 № 1218, встановлено, що
центральним органом управління державною санітарноепідеміологічною
службою є МОЗ.
Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських судів
можуть бути підприємства та організації, визначені в статті 1 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів.
Аналіз наведених положень ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить про те, що спір
у справі буде підвідомчий господарському суду в тому випадку, коли
суб'єктний склад учасників відповідає статті 1 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
спірні правовідносини між ними носять господарський характер.
У даному спорі стороною, що подала позовну заяву, є благодійна
організація, а стороною, якій пред'явлено позовну вимогу,
визначено посадову особу центрального органу виконавчої влади у
галузі охорони здоров'я. Відносини між ними носять не
господарський характер, а стосуються отримання інформації про
екологічну ситуацію.
З огляду на суб'єктний склад учасників спору та правову природу їх
відносин попередні судові інстанції дійшли правильного висновку
про необхідність відмови у прийнятті позовної заяви БФ "ЕЛ" на
підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись статтями 111-5, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК ( 1798-12
), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.07.2003 № 02-4-
9/2258 та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 30.03.2004 № 02-4-9/2258 залишити без змін, а касаційну скаргу
Благодійного фонду "ЕЛ" - без задоволення.