ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 02-2/528
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційні скарги Представництва Американського об’єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського
Союзу та Об’єднання Іудейських релігійних
організацій України
та постанову від 01.12.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 02-2/528 господарського суду Тернопільської
області
за позовом - Представництва Американського об’єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського
Союзу, м. Львів
- об’єднання Іудейських релігійних
організацій України, м. Київ
до відповідачів - Виконкому Микулинецької селищної ради, смт.
Микулинці
- Микулинецької селищної ради
про визнання недійсним рішення
За участю представників:
позивачів:
відповідачів:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.08.03
доповнення до позовної заяви та додаткові письмові пояснення
Представництва Американського об’єднання комітетів для Євреїв
бувшого Радянського союзу, м. Львів, Об’єднання Іудейських
релігійних організацій України, м. Київ до Виконавчого комітету
Микулинецької селищної Ради Теребовлянського району,
Микулинецької селищної Ради Теребовлянського району було
повернуто без розгляду на підставі п.п. 4,5 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвалу мотивовано тим, що сумісний розгляд вимог,
заявлених в доповненні до позовної заяви з позовними вимогами по
справі 12/149-2033 перешкоджатиме з’ясуванню прав і
взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору,
оскільки у позовній заяві по справі № 12/149-2033 вже об’єднано
чотири позовних вимоги немайнового характеру про визнання
недійсними рішень та акту Микулинецької селищної ради і термін
вирішення спору по цій справі закінчується 03.09.03. Також в
доповненні до позовної заяви одним з відповідачів зазначено
Виконавчий комітет Микулинецької селищної ради, якій не є
відповідачем по справі № 12/149-2033. Окрім того, позивачем не
надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, а
саме в квитанції про сплату державного мита не зазначено за яку
юридичну особу сплачується державне мито та не зазначено, яка
саме позовна заява оплачується державним митом (суддя
О.Скрипничук).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.12.03 ухвалу господарського суду Тернопільської області від
28.08.03 залишено без змін (колегія суддів у складі: Г.Мельник –
головуючий, Д.Новосад, О.Михалюк).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою господарського суду та
постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що
прийняті з порушенням норм процесуального права. Скарга
мотивована тим, що ухвалу господарського суду винесено з
порушенням вимог ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що в ухвалі
зазначено інший номер справи, ніж та, що розглядалася на момент
її ухвалення, не зазначено сторін у справі, вимог позивачів, чим
порушено вимоги норм процесуального права. Скаржник посилається
на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено
сплату державного мита за подачу додаткових письмових пояснень.
При винесенні постанови апеляційний господарський суд порушив
вимоги ст.ст. 99,101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо перегляду
справи в повному обсязі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з доповненням до
позовної заяви та додатковими письмовими поясненнями.
Згідно ст. 54 п. п2,7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна заява повинна містити відомості про
найменування сторін, їх поштові адреси; найменування і номери
рахунків сторін у банківських установах; перелік документів та
інших доказів, що додаються до заяви.
Зазначаючи в оскаржуваних ухвалі та постанові суд першої та
апеляційної інстанції припустилися помилки, коли зазначили, що
позивач не виконав вимоги п. 2 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
не подав доказів сплати державного мита у встановленому порядку,
оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено
сплату державного мита за подання саме доповнення до позовної
заяви. Така процесуальна дія має місце лише при збільшенні
позовних вимог.
Відповідно до правил об’єднання позовних вимог, зазначених в
ч. 2 ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя має право об’єднати
кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь
ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі
про порушення провадження справи або в рішенні.
Однак, посилання суду апеляційної інстанції на те, що сумісний
розгляд даних вимог разом з позовними вимогами по справі
№ 12/149-2033 перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин
сторін і суттєво утруднить вирішення спору, оскільки у справі
№ 12/149-2033 вже об’єднано чотири позовні вимоги немайнового
характеру і по цій справі відповідачем є Микулинецька селищна
рада, а у доповнені до позовної заяви одним з відповідачів
зазначено виконавчий комітет Микулинецької селищної ради
колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
перелічені підстави повернення саме позовної
заяви і доданих до неї документів. Посилання суду на п.п. 4.5
ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безпідставними, оскільки до
суду позивачем було подано не позовну заяву, а доповнення до
позовної заяви та додаткові пояснення та обґрунтовуючи
документи.
Судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд апеляційної інстанції на порушення,
допущені місцевим судом увагу не звернув та їх не усунув.
З огляду на викладене та враховуючі межі касаційної інстанції
щодо встановлення фактичних обставин справи колегія суддів
дійшла висновку, що винесені попередніми судовими інстанціями
судові рішення не ґрунтуються на чинному законодавстві і
підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Представництва Американського об’єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та Об’єднання
Іудейських релігійних організацій України задовольнити
Ухвалу від 28.08.03 господарського суду Тернопільської області
та постанову від 01.12.03 Львівського апеляційного
господарського суду № 02-2/528 скасувати.
Доповнення до позовної заяви по справі № 02-2/528 направити до
господарського суду Тернопільської області для розгляду разом з
позовною заявою по справі № 12/149-2033.