ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N А-8/113-А-15/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 14.06.2002 р.
Б.Б.Б. - дов. від 12.01.2004 р.
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлено належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. H-ську
на постанову від 09.12.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № А-8/113-А-15/161 господарського суду Івано -
Франківської області
за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний
банк "SSS" в особі H-ської філії
до Державної податкової інспекції у м. H-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у
м. H-ську від 06.05.2003 р. № 0006922312/0 та від 05.06.2003 р.
№ 0006922312/1
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ КБ "SSS" в особі H-ської філії до господарського суду Івано -
Франківської області був заявлений позов про визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. H-ську від 06.05.2003р. №
0006922312/0 та від 05.06.2003р. № 0006922312/1, якими позивачу
визначено зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього
природного середовища у сумі 111, 97 грн. та застосовані штрафні
санкції у розмірі 1700 грн.
Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень є
акт від 30.04.2003р. № 394-23-6-259-205685/3 про результати
комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства H-ською філією ЗАК КБ "SSS" за період з 01.10.2000р.
по 01.01.2002р., в якому зафіксовано, що позивач є платником збору
за забруднення навколишнього природного середовища.
Проте, в порушення пунктів 7.2 та 7.3 Інструкції "Про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища" ( z0544-99 ) (z0544-99)
розрахунки збору за ІV квартал 2000р. та
за 2002 рік H-ською філією ЗАТ КБ "SSS" до ДПІ у м. H-ську не
подавались, відповідно збір до бюджету не нараховувався і не
сплачувався.
Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від
19.09.2003р. (суддя Деделюк Б.В.) позовні вимоги задоволені у
повному обсязі, а саме, податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.
H-ську від 06.05.2003р. № 0006922312/0 та від 05.06.2003р. №
0006922312/1 визнані недійсними, з мотивів відсутності
законодавчого врегулювання сплати збору за забруднення
навколишнього природного середовища.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. H-ську Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду Івано -
Франківської області від 19.09.2003р. в апеляційному порядку і
постановою від 09.12.2003р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. H-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.12.2003р. в якій просить судові рішення
у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
На думку заявника, судами при розгляді даного спору не враховані
норми статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
(із змінами та доповненнями),
підпункту 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, підпункту 1.4 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2
Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення
навколишнього природного середовища ( z0544-99 ) (z0544-99)
, затвердженої
наказом Мінекобезпеки України та ДПА України від 19.07.1999р. №
162/379, зареєстрованої в Мінюсті України 09.08.1999р. за №
544/3837 (із змінами та доповненнями).
Заявник вважає, що зазначені норми необхідно було застосовувати,
оскільки товариством не визначено суму податкових зобов'язань і не
подано до ДПІ у м. H-ську податкові декларації (розрахунки) зі
збору за забруднення навколишнього природного середовища за
перевіряємий період.
Заявник вважає, що таким чином судом були порушені приписи статті
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи, чим порушено норми процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
збір за забруднення навколишнього природного
середовища віднесено до загальнодержавних податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Відповідно до приписів статті 44 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
порядок
нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього
природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Суми збору, які справляються за забруднення навколишнього
природного середовища відповідно до Постанови Кабінету Міністрів
України "Про затвердження порядку встановлення нормативів зборів
за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення
цього збору" ( 303-99-п ) (303-99-п)
обчислюються платником збору, виходячи з
фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в
навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
У пункті 9 зазначеного Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
визначено, що
розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого
дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам
державної податкової служби протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
кварталу, за місцем податкової реєстрації.
Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів
державної податкової служби за місцем податкової реєстрації
платника після попереднього погодження з органами Мінекоресурсів
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного року.
Пунктом 10 цього ж Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
передбачено, що збір
сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за
останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за
місцем податкової реєстрації.
На виконання вказаної Постанови ( 303-99-п ) (303-99-п)
, наказом
Мінекобезпеки України та Державної податкової адміністрації
України від 19.07.1999р. № 162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
(зареєстровано в
Мінюсті України 09.08.1999р. № 544/3837) було затверджено
Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення
навколишнього природного середовища ( z0544-99 ) (z0544-99)
, якою визначено
хто є платниками цього збору, об'єкти обчислення збору, нормативи,
порядок обчислення та його сплати.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає помилковим
висновок суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності
законодавчого врегулювання сплати збору за забруднення
навколишнього середовища.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції викладені в
акті перевірки обставини стосовно розміру нарахованого збору як
підстави прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення
досліджені не були та правова оцінка вказаним обставинам не
надавалась, у зв'язку з чим в ході судового провадження не були
встановлені правильність визначення перевіряючими розміру
донарахованого збору та фінансових санкцій по ньому.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Івано - Франківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Івано - Франківської області від
19.09.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.12.2003р. у справі № А-8/113-15/161 господарського
суду Івано - Франківської області скасувати, справу скерувати на
новий розгляд до господарського суду Івано - Франківської області.
Касаційну скаргу ДПІ у м. H-ську задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова