ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N А 32/140
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Приватного підприємця Переворського І.З.,
м. Дніпропетровськ
на постанову від 23.02.2003 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі А 32/140 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ТОВ “Україна”, м. Дніпропетровськ
до - Виконкому Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ;
- Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
3-ті особи - Приватний підприємець Переворський І.З.
- ТОЗ “Слов’янський базар”,
м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним акту та ін.
У справі взяли участь представники
позивача: Юрченко В.О. довір. від 12.08.03 № 2
відповідача:
ТзОВ “України” звернулося з позовною заявою до господарського
суду Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення
виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 7 від
16.01.03. та визнання дійсним до 31.12.03 договору № 24-0п від
14.01.01 між ТзОВ “України” ( z0595-01 ) (z0595-01)
та виконавчим комітетом
Дніпропетровського міської ради.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.11.03 позов задоволено (суддя О.Васильєв).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.02.04 рішення місцевого суду від 31.12.03 залишено без
змін. (колегія суддів у складі: І.Кузнецова В.Швець, І.Тищик).
Приватний підприємець Переворський Іван Захарович в касаційній
скарзі просить скасувати рішення господарського суду та
постанову апеляційної інстанції, посилаючись на те, що попередні
судові інстанції неповно встановили обставини справи та невірно
застосували норми матеріального та процесуального права, визнав
своїми рішеннями неналежну сторону у справі – виконавчий комітет
міської ради учасником спірних правовідносин. Скаржник
посилається на те, що він не був належними чином повідомлений
про час та місце слухання справи, копію позовної заяви та ухвали
про порушення провадження по справі не отримував.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 05.06.1000
№ 1555 було видано дозвіл ТЗОВ “Україна” на влаштування платної
парковки автомобілів. Договором від 14.01.01 (п. 7.2) зазначено,
що подальша дія договору визнається продовженою на слідуючий
календарний рік, якщо за 15 днів до кінця терміну дії договору
жодна сторона не повідомила письмово про його розірвання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі
№ А19/7 за позовом ТзОВ “Україна” до Виконавчого комітету
Дніпропетровської міської ради та 3-ої особи ТЗОВ “Слов’янський
базар” про визнання недійсним рішень відповідача № 2320,
2321,2322 від 01.10.01 про дозвіл 3-ої особі проектування та
влаштування парковки автотранспорту було встановлено, що цими
рішеннями Виконком Дніпропетровської міської ради було видано
другий дозвіл юридичної особі ТЗОВ “Слов’янський базар” на
проектуванні і влаштуванні парковок для автомобілів на тих же
територіях, які раніше були надані позивачеві рішенням від
15.06.2000 в тому ж самому місці. Відповідач прийняв рішення
№ 3039 від 20.12.01, яким признав втратившими дію рішення
Виконкому міської ради від 15.06.2000 № 1555 “Про дозвіл ТОВ
“Україна” про організацію платних стоянок автомобілів в районі
вул.Боброва і Курчатова, пров. Калінінський.
Зазначеним рішенням господарського суду визнано недійсними
рішення №№ 2320,2321,2322 від 01.10.01 та № 3039 від 20.12.01
відповідача. Визнано договір № 24-01п від 14.01.01 між позивачем
та відповідачем дійсним та продовженим на 2002 рік.
16.01.03 винесено рішення виконавчого комітету Дніпропетровської
міської ради від № 7 про дозвіл приватному підприємцю
Переворському І.З. проектування та влаштування платної парковки
автомобілів по вул.Курчатова, 2-4 та пров. Калініа, 21а. Пунктом
3 цього рішення рішення виконавчого комітету міської ради від
15.06.2000 № 1555 “Про дозвіл ТОВ “Україна” влаштування платної
парковки автомобілів у районі вул. Боброва, вул.Курчатова та
пров. Калініна визнано таким, що втратило чинність.
Не погоджуючись з винесеним рішенням ТОВ “Україна” звернулося до
суду з позовом про визнання недійсним рішення виконавчого
комітету Дніпропетровської міської ради № 7 від 16.01.03 та
визнати дійсним до 31.12.03 договір № 24-01п від 14.01.01 між
ТОВ “Україна” та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської
ради.
Посилання скаржника на те, що оскільки Дніпропетровською міською
радою було прийнято рішення від 06.11.02 № 49/4 про організацію
діяльності парковок та зміни і доповнення до Положення про
управління транспорту міської ради, відповідно до п 4 якого було
зазначено, що СПД, що забезпечують функціонування платних та
службових парковок автотранспотру до 01.01.03 переукласти
відповідні договори з управлінням транспорту міської ради, то
попередні судові інстанції признали неналежну сторону у справі -
виконавчий комітет міської ради до уваги колегію суддів не
приймаються, оскільки позов було заявлено про визнання недійсним
рішення виконавчого комітету.
Однак, попередні судові інстанції припустилися помилки в
зазначенні адреси третьої сторони у справі: замість
м. Дніпропетровськ пр.К.Маркса б.101 кв. 32 всі процесуальні
документи направлялися за адресою м. Дніпропетровськ пр.
К.Маркса 101/32 (а.с. 32, 48,52).
Відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
пўдставами для скасування або зміни рішення чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права.
Пунктом 2 цієї статті зазначено, що порушення норм
процесуального права є в будь якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та
місце засідання суду.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
прийняті у справі рішення господарського суду та постанова
апеляційного суду винесена з порушенням вимог процесуального
законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Переворського І.З.,
м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду від 19.11.03 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду 23.02.2003 у
справі № А32/140 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.