ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 8/38-04
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін А.А.А. (керівник), Б.Б.Б. (дов. від
01.07.04), В.В.В. (керівник), розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX"
на рішення від 06 лютого 2004 року господарського суду
Вінницької області
у справі № 8/38-04
за позовом приватного малого підприємства фірми "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 17 588, 22 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 6 лютого 2004 року господарського суду Вінницької
області (суддя І.Мельник) позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача 14 848, 8 грн. заборгованості,
475, 93 грн. річних, 1306, 69 грн. інфляційних, 116, 31 грн.
витрат по сплаті державного мита та 11,58 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині
стягнення 956, 80 грн. пені в позові відмовлено.
Відповідач наполягає на касаційному перегляді судового рішення з
огляду на порушення місцевим господарським судом процесуального
закону - неналежне повідомлення сторони про час і місце судового
засідання.
Приватне мале підприємство фірма "YYY" проти доводів касаційної
скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Водночас позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду
касаційної скарги і зобов'язання відповідача надати її примірник,
яке колегією суддів відхилене як безпідставне.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з того, що позивач
передав відповідачу пшеницю у кількості 44, 822 тон на суму
17 928,80 грн., що підтверджується накладною № 65 від 1 жовтня
2002 року та довіреністю серії ЯДЦ № 844656 від 23 вересня 2002
року (а.с.16,17).
В рахунок погашення заборгованості, відповідач передав позивачу
борошно вищого ґатунку в кількості 100 кг на суму 80 грн., що
підтверджується накладною від 18 жовтня 2002 року № 13, а також
частково сплатив 3 000 грн. боргу, що підтверджується платіжним
дорученням від 20 листопада 2002 року № 21, і заборгованість
відповідача складає 14 848,80 грн.
Відповідно до вимог статей 161 та 162 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні виконуватись
належним чином і у встановлений законом строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, тому господарський суд обґрунтовано задовольнив
позов в частині основного боргу.
При цьому, згідно приписів статті 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення та три проценти річних з простроченої суми.
За висновками господарського суду, сума індексу інфляції складає
1306, 69 грн. і розмір річних становить 475, 93 грн.
Також слід зазначити, що господарський суд дійшов правильного
висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача,
тому що відповідно статті 180 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути
укладена в письмовій формі.
Таким чином, висновок господарського суду про часткове задоволення
позовних вимог колегія суддів вважає обґрунтованим.
Твердження скаржника про те, що господарський суд не повідомив
його належним чином про порушення провадження у справі, колегія
суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи
вбачається, що скаржник у встановлений спосіб був повідомлений про
розгляд справи в господарському суді, про що свідчить штемпель на
ухвалі від 22 грудня 2003 року про порушення провадження у справі.
Рішення суду також надіслане товариству з обмеженою
відповідальністю "XXX" 10 лютого 2004 року, про що свідчить запис
канцелярії господарського суду Вінницької області.
Слід зазначити, що ухвалені в даній справі процесуальні документи
надсилалися скаржнику на адресу, зазначену в касаційній скарзі, і
в матеріалах справі відсутні докази про те, що ухвала і рішення
поверталися місцевому господарському суду у порядку, встановленому
Правилами надання послуг поштового зв'язку ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
.
Подані товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" суду
касаційної інстанції бланки повідомлень про вручення поштового
відправлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома
про дати повернення поштових відправлень у зв'язку із закінченням
терміну зберігання, не містить даних про причини невручення
адресату цих поштових відправлень і водночас засвідчують про
надходження поштових відправлень до об'єкту поштового зв'язку, що
обслуговує відповідача, а отже про виконання господарським судом
вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини
були встановлені господарським судом на підставі всебічного,
повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 6 лютого 2004 року господарського суду Вінницької
області у справі № 8/38-04 залишити без змін, а касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій