ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 7/94-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
за участю представників:
позивача не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
відповідачів не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 04.11.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/94-2003 господарського суду Закарпатської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про Визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення від 28.03.2003 р. №0000142341/2516/23
-1/31477657/4396
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" до господарського
суду Закарпатської області був заявлений позов про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2003 р.
№ 0000142341/2516/23-1/31477657/4396, прийнятого на підставі акту
№22/23-1/10/31477657 про результати перевірки дотримання вимог
податкового законодавства збоку позивача за період з 01.01.2001 р.
по 08.01.2003 р.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.04.2003
р. позовні вимоги задоволено частково: вирішено визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення від 28.03.2003 р.
№ 0000142341/2516/23-1/31477657/4396 в частині застосування та
стягнення штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 1192,50
грн. В решті позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" самостійно
виявило недоплату податку на прибуток у ІІІ кварталі 2001р. і
подало до ДПІ у м. Н-ську уточнюючу декларацію за ІІІ квартал
2001р. із збільшенням належної до сплати суми податку на прибуток
(рядок 30 декларації) на 4770 грн. Відповідно підпункту 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідач неправомірно застосував
штрафні санкції на самостійно узгоджену платником податку суму
податкового зобов'язання. В частині суми податкового зобов'язання
в розмірі 4770 грн. суд зазначив, що вона підлягає сплаті
(стягненню) в бюджет, оскільки коригування узгоджених сум
податкових зобов'язань у наступних звітних періодах Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не
передбачено. Відповідно пункту 5.1 статті 5 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником
податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня
подання такої декларації і підлягає сплаті.
За апеляційною скаргою ТОВ "XXX" Львівський апеляційний
господарський суд постановою від 04.11.2003 р. рішення
господарського суду Закарпатської області від 30.04.2003 р.
залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих же
підстав.
ТОВ "XXX" подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права, а саме підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 та підпункту
5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з якими валовий дохід
включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу
періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а
відповідно до складу валових витрат включається сума витрат, не
врахована у минулих періодах у зв'язку з допущенням помилок та
виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового
зобов'язання.
Документальною перевіркою встановлений факт, що за результатами
фінансово-господарської діяльності позивач отримав збитки. Отже,
на думку позивача, відображення помилки шляхом збільшення валових
доходів не призвело до виникнення недоїмки.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку із
несплатою позивачем самостійно виявленої недоплати податку на
прибуток у ІІІ кварталі 2001 р. в сумі 4770 грн., яка відображена
у уточнюючій декларації шляхом збільшення валового доходу.
Відповідно частини 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
/в редакції з
01.01.2003 р. по 22.02.2003 р. ( 380-15 ) (380-15)
/ податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податку у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником
податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у
майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє
помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації,
такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову
декларацію, що містить виправлені показники.
Пунктом 17.2 статті 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що
разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим
органом самостійно виявляє факт заниження податкового
зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у
розмірі десяти відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені
підпунктами 17.1.2-17.1.7 пункту 17.1 цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства
накладаються на платника податків (його посадових осіб) за
відповідні правопорушення, не застосовуються.
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період,
протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника
податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного
ухилення від сплати зазначеного податкового.
Приймаючи постанову по даній справі Львівський апеляційний
господарський суд послався на акт перевірки,згідно з яким
встановлено, що позивачем у II кварталі 2002 року подано уточнюючу
декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2001 року, згідно з
якою податковий прибуток збільшується на 15.9 тис.грн. Коригування
по вказаній декларації відображено шляхом збільшення валового
доходу за 1 квартал 2002 року на 15.9 тис. грн. За результатами
фінансово-господарської діяльності за 1 квартал 2002 року
підприємство отримало збитки, в наслідок чого не нараховано та не
сплачено суму податку 4770 грн. Таким чином відображення даних по
уточненій декларації вплинуло тільки на зменшення збитків за 1
квартал 2002 року. ТоОВ "XXX" самостійно нараховано та сплачено
штраф у розмірі 10% від суми недоїмки, яка виникла в результаті
виявлення зазначеним платником податку помилок, що містяться у
раніше поданій ним декларації, а саме: 477 грн.
Але оцінка зазначених обставин залишилась поза увагою суду як
апеляційної так і першої інстанції та взагалі не досліджено за
рахунок чого утворилась недоплата податку на прибуток за III
квартал 2001року.
При цьому, згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход
визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за її межами та відповідно
підпункту 4.1.5 пункту 4.1 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
включає:
доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що
передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
Крім того, розглядаючи справу по суті суди як першої так і
апеляційної інстанцій на підставі пункту 17.2 статті 17 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
дійшли висновку про
неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій на
самостійно узгоджену платником податку суму податкового
зобов'язання, оскільки штрафні санкції не застосовуються у разі
подання нової податкової декларації з виправленими показниками до
закінчення граничного строку її подання за такий самий звітний
період.
Приписи цього підпункту у контексті матеріалів справи залишились
поза увагою апеляційної інстанції.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 30.04.2003 р. господарського суду Закарпатської
області та постанову від 04.11.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі №7/94 господарського суду
Закарпатської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Закарпатської області.
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова