ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 6/6043
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 3.09.02 р.
відповідача Б.Б.Б. приватний підприємець
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
на постанову від 25.03.2004 року Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 6/6043 господарського суду Хмельницької області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
до Приватного підприємця Б.Б.Б.
про стягнення 138623, 83 грн., одержаних без
встановлених законом підстав
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому був заявлений
позов про стягнення в доход державного бюджету України з
приватного підприємця Б.Б.Б., 138623,83 грн. одержаних підприємцем
без установлених законом підстав.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення став акт перевірки №1420 від 28.10.2002 року про
результати перевірки дотримання вимог законодавства про
оподаткування приватного підприємця Б.Б.Б.
В акті перевірки, зокрема зазначено, що у перевіряємий період з
01.01.2000 року по 31.12.2001 року, відповідач в порушення пункту
33 статті 9 Закону України "Про ліцензування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000 року
№1775-III здійснював підприємницьку діяльність у сфері надання
послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом
загального користування без відповідного дозволу (ліцензії).
Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №6/6043
від 05.02.2003року позов задоволено.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що відповідач
не надав доказів про наявність у нього ліцензії на наданні послуги
з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, які
згідно пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних
видів підприємницької діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
підлягають
ліцензуванню. А враховуючи, що приписи пункту 8 статті 11 Закону
України "Про податкову службу в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
надають право
державним податковим органам стягувати в бюджети та державні
цільові фонди недоїмки, пені, штрафні санкції а порядку,
передбаченому законом, позов задовольнив.
За апеляційною скаргою Приватного підприємця Б.Б.Б. Житомирський
апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2004 року
апеляційну скаргу задовольнив, рішення господарського суду
Хмельницької області від 05.02.03р. скасував.
Мотивуючи Постанову, Житомирський апеляційний господарський суд
зазначив, що приписи пункту 11 статті 11 Закону України "Про
податкову службу в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
надають право органам
державної податкової служби в установленому порядку накладати
адміністративні штрафи на громадян, які займаються підприємницькою
діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу
(ліцензії). Тобто передбачається застосування фінансових санкцій,
а не стягнення коштів отриманих внаслідок підприємницької
діяльності, яка здійснювалась без спеціального дозволу (ліцензії).
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Житомирського апеляційного суду, в якій просить постанову у справі
скасувати та залишити в силі рішення господарського суду
Хмельницької області від 05.02.03 року, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що відповідно
пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
податкові органи здійснюють контроль за
наявністю ліцензій, та звертаються до суду з позовами про
стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених
законом підстав.
Приватним підприємцем Б.Б.Б. відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та
апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є
матеріальна - правова вимога податкової служби про стягнення в
доход держави 138623,83 грн. - коштів одержаних приватним
підприємцем без установлених Законом ( 2535-12 ) (2535-12)
підстав
(перевезенню вантажів автомобільним транспортом загального
користування без відповідного дозволу (ліцензії).
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
визначає види господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює
державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність
суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення
законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до вимог статті 9 цього Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
,
ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності,
зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом загального користування (пункт 33 статті
9 Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
).
Статтею 20 вказаного Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
визначено, що контроль за
наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснює спеціально
уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи
виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових
та позапланових перевірок.
Здійснення контролю за наявністю ліцензії за здійснення деяких
видів підприємницької діяльності, згідно пункту 4 статті 10 закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
також віднесено ї до функцій державних податкових інспекції.
Що ж до відповідальності за проведення господарської діяльності
без ліцензії, то така відповідальність передбачається спеціальним
законодавством з ліцензування певного виду господарської
діяльності.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
до суб'єктів
господарювання за провадження господарської діяльності без
ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у
розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів,
приймається органом, на який згідно з чинним законодавством
покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Статтею 23 цього Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
визначено, що шкода заподіяна
порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає
відшкодування за позовами заінтересованих осіб у порядку,
визначеному законом.
Пунктом 4 статті 24 вказаного Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
доручалося
Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання
чинності цим Законом, подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність з цим Законом.
На теперішній час чинним законодавством не конкретизовано
відповідальність за надання послуг перевезенню вантажів
автомобільним транспортом загального користування без відповідного
дозволу (ліцензії), так само як не передбачено в якості такої
відповідальності стягнення в доход держави отриманого доходу по
вказаним операціям.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
За таких обставин, не вбачається правових підстав для скасування
переглянутих у справах судових актів, а відтак касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.2004 року у справі № 6/6043 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому - без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фроловa