ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 6/141
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого у
засіданні, судді
суддів:
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
матеріали “Галс-К Лтд”
касаційної скарги
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 14.04.2004р.
у справі № 6/141
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Галс-К Лтд Лтд”
до Відкритого акціонерного товариства “МЗМВ”
про Стягнення 1 579 287,72 грн.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Галс-К Лтд Лтд” (далі – „ТОВ “Галс-К Лтд”) звернувся до суду з
позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства
“Азов” (далі – „ВАТ “Азов”) заборгованості за поставлений,
відповідно до договору № 2/99-ТГД (№ 16-е-98) від 24.12.1998р.
(далі – “Договір”), природний газ у сумі 1 318 849,33 грн. та
штрафних санкцій у сумі 194900,64 грн.
Під час розгляду справи ТОВ “Галс-К Лтд” також заявлена вимога
про стягнення з ВАТ “Азов” інфляційних витрат у сумі 65 537,75
грн.
ВАТ “Азов” заперечувало проти позову на підставі того, що він не
має перед ТОВ “Галс-К Лтд” заборгованості по оплаті за
поставлений газ та подав зустрічні позови про визнання
недійсними угод № 2 від 01.02.2001р. та № 3 від 25.02.2001р.,
якими зафіксовано існування взаємної заборгованості сторін та
обумовлено проведення по ним взаємозаліків.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.06.2002р.
зі справи № 6/141 зустрічний позов ВАТ “Азов” про визнання
недійсними п. п. 2.2,2.3 Договору та п. 1.3 додатку № 2 до
Договору повернуто без розгляду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.062002р.
зі справи № 6/141 позов ТОВ “Галс-К Лтд” задоволено, у
зустрічних позовах ВАТ “Азов” відмовлено повністю за
безпідставністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.07.2002р. зі справи № 6/141 рішення від 10.06.2002р. та
ухвала від 05.06.2002р. господарського суду скасовані. У позові
ТОВ “Галс-К Лтд” відмовлено, оскільки позивачем не доведені сума
заборгованості, а також те, що поставки газу здійснювалися ним
саме на підставі договору № 16-е-98 від 24.12.1998р. Судом також
зазначено, що договір № 16-е-98 від 24.12.1998р. взагалі не може
вважатися укладеним з огляду на те, що сторонами не була
остаточно узгоджена ціна природного газу.
Зустрічні позови ВАТ “Азов” про визнання недійсними угод № 2 від
01.02.2001р. та № 3 від 25.02.2001р. задоволені з тих мотивів,
що дані угоди підписані неуповноваженими особами.
Постановою апеляційної інстанції також скасована ухвала
господарського суду Донецької області від 05.06.2001р., якою
повернуто без розгляду зустрічного позову ВАТ “Азов” про
визнання недійсними п. п. 2.2,2.3 Договору та п. 1.3 додатку № 2
до Договору. Провадження по цьому зустрічному позову ВАТ “Азов”
припинено через відсутність предмету спору.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.092002р.
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
17.07.2002р. зі справи № 6/141 залишена без змін.
Постановою Верховного суду України від 17.12.2002р. постанова
Вищого господарського суд України від 24.09.2002р., постанова
Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2002р. та
рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2002р.
скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Підставою для скасування судових актів апеляційної та касаційної
інстанцій стало те, що Донецький апеляційний господарський суд
та Вищий господарський суд України не надали належної правової
оцінки тій обставині, що рішення арбітражного суду Донецької
області від 24.07.2000р. зі справи № 1/63 з ВАТ “Азов” стягнута
заборгованість за поставлений у квітні 1999 року природний газ
за спірним договором, з урахуванням додаткової угоди про порядок
розрахунків за спожитий природний газ. Таким чином апеляційною
та касаційною інстанціями було порушено ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі
сторони.
Безпідставність висновку апеляційної та касаційної інстанцій про
неукладення Договору підтверджується і тим, що безпосередньо
поставка газу, підписання актів приймання та проведення
розрахунків за підписаними актами ВАТ “Азов” не оспарювалась.
Разом з тим, скасуванням ухвали господарського суду Донецької
області від 05.06.2002р., якою повернуто без розгляду зустрічну
позовну заяву ВАТ “Азов” про визнання недійсними п. п. 2.2,2.3
Договору та п. 1.3 додатку № 2 до Договору, Донецький
апеляційний господарський суд порушив ч. 3 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої в апеляційній інстанції не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно було
врахувати зауваження, викладені в постанові Верховного суду
України та вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2004р.
позов ТОВ “Галс-К Лтд” про стягнення з ВАТ “Азов” 1 318 849,33
грн. заборгованості та 194 900, 64 грн. штрафних санкцій
задоволено частково та стягнуто з ВАТ “Азов” на користь ТОВ
“Галс-К Лтд” 1295066, 80 грн. суми основного боргу та 90000,00
грн. та 1660,00 грн. судових витрат. В решті позовних вимог
відмовлено.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ “Азов” до ТОВ
“Галс-К Лтд” відмовлено.
При винесенні даного рішення суд першої інстанції керувався
вказівками Верховного суду України, викладеними у постанові від
17.12.2002р., та виходив з такого.
Між сторонами спору у 1999 році укладено договір на поставку
природного газу. Той факт, що договір на поставку природного
газу в 1999 році був один підтверджується протоколом узгодження
ціни (лист справи 15), в якому вказаний № 16-е-98-2/99-ТГД, а
також тією обставиною, що вказаний договір був предметом
розгляду у справі № 1/63, яка була розглянута між тими ж
сторонами 24.07.2000р. арбітражним судом Донецької області і
рішенням стягнута сума боргу за квітень 1999року.
Відповідність чинному законодавству умови щодо здійснення
розрахунків за Договором за курсом долара США на момент
проведення фактичного розрахунку підтверджується
судово-бухгалтерською експертизою, яка здійснювала перевірку
відповідних положень додаткових угод до Договору.
В силу статті 217 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних
вимог, строк яких настав, тому ТОВ “Галс-К Лтд” при пред'явленні
позову повинен був враховувати цю обставину і в цій частині
позов заявлений необґрунтовано.
ТОВ “Галс-К Лтд” відмовлено в задоволенні позовних вимог в
частині стягнення інфляційних збитків, оскільки останнім не
доведено факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій ви
ражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу
за договором.
В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною угоди
№ 2, 3 від 1.02.01р., 25.12.01р. до Договору відмовлено
внаслідок того, що спірні угоди укладено відповідно до ст. 217
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, підписано повноважними особами та скріплено
печатками.
Договором, який є предметом спору, встановлено ціну та порядок
розрахування грошовими коштами, а також передбачена можливість
вексельного розрахування.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.04.2004 рішення господарського суду Донецької області від
21.01.2004р. скасовано та в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що оскільки з матеріалів справи не
вбачається, що договір № 16-е-98 є договором № 2/99ТГД, а з
актів прийому - передачі газу від 31.01.1999р., 28.02.1999р.,
31.03.1999р., 31.04.1999р., 31.05.1999р., 01.08.1999р.,
02.09.1999р. не вбачається посилання на будь-який договір, у
тому числі на договори № 16-Е-98 та № 2/99-ТГД, тому суд дійшов
висновку, що ТОВ “Галс-К Лтд” відповідно до ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
доведена поставка газу па підставі договорів № 16-Е-98
віДг24=Ц1998року та № 2/99-ТГД ВАТ “Азов”.
Крім того, відповідно протокол узгодження ціни (додаток № 2 до
договору № 16-Е-98) свідчить про недосягнення сторонами згоди
щодо ціни на газ та механізму взаєморозрахунків. Тому договір
№ 16-Е-98 від 24.12.1998р. апеляційною інстанцією на підставі
ст. 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнається
неукладеним.
Рішення арбітражного суду Донецької області від 24.07.2000р. у
справі № 1/63 не може бути прийняте до уваги Донецьким
апеляційним господарським судом, згідно ст. 35 Господарського
процесуальною кодексу України, оскільки у справі № 1/63 не
зазначено з моменту підписання якого акту (акту прийому -
передачі, акту звіряння розрахунків чи ін.) у ВАТ “Азов” виникло
зобов'язання по оплаті газу.
Донецький апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги
ВАТ “Азов” про визнання недійсним угод № 2 від 01.02.2001 р.,
№ 3 від 25.02.2001р. на підставі того, що данні угоди підписані
не уповноваженими особами, що в силу ст. ст. 48, 63 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
тягне недійсність таких угод.
Скріплення угод печаткою Відкритого акціонерного товариства
“Азов” не свідчить про їх відповідність закону, тому посилання
на цю обставину у рішенні суду першої інстанції є
необґрунтованими.
Не ґрунтується на законі, з точки зору Донецького апеляційного
суду, і ствердження суду, що саме Відкрите акціонерне товариство
“Азов” повинно довести, що не схвалювало в наступному дій
представників, що підписали угоди. Відповідно до ст. 33
Господарською процесуального кодексу України наступне схвалення
угод у даному випадку повинен доводити позивач. Втім, будь-які
щодо цього у матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду, ТОВ “Галс-К Лтд” звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 14.04.2004р. та залишити без змін рішення господарського
суду Донецької області від 21.01.2004р.
Позивач посилається на те, що Донецьким апеляційним судом при
прийнятті оспорюваної постанови порушено норми ст. 3 Декрету КМУ
“Про систему валютного регулювання і валютного контролю”
( 15-93 ) (15-93)
, ст. 21 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
та ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акта, колегія суддів знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи господарським судом Донецької області
встановлено, що 24.12.98р. між сторонами був укладений договір
на поставку природного газу. Вказаний договір був зареєстрований
сторонами різними номерами. Так, постачальник - ТОВ “Талс-К ЛТД”
зареєстрував його за № 2/99-ТГД, а споживач - ВАТ “Азов”
зареєстрував за № 16-е-98. Сторони підтвердили, що договір був
укладений і він виконувався. Спір виник по одному і тому ж
договору.
Даний факт підтверджується рішенням арбітражного суду Донецької
області від 24.07.2000р. зі справи № 1/63, та відповідно до
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не потребує додаткового
доказування. Господарським судом Донецької області під час
розгляду справи також встановлено, що ціна на газ стронами спору
була визначена в протоколі узгодження ціни. Додатком № 3 сторони
узгодили фактичну ціну на газ, а додатком № 4 сторони
передбачили, що з 01.03.1999р. базова ціна змінюється.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що споживач щомісячно
здійснює оплату за фактично спожитий газ не пізніше 5
банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі газу
згідно пункту 4.4 шляхом перерахування суми, що дорівнює
вартості об'єму газу, використаного за місяць. Оплата
здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на день
зарахування коштів на рахунок постачальника.
Колегія суддів вважає, що встановлення базової ціни в доларовому
еквіваленті не суперечить вимогам закону з наступних підстав.
Так, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
визначено,
що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території
України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких
вимог та'зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом,
іншими актами валютного законодавства України. Отже, чинне
законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як
засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить
приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань в
іноземній валюті.
В силу статті 21 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
підприємства вільні у виборі предмета договору,
визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, що не суперечить законодавству України, а тому
сторони договору вправі визначити ціну продукції в іноземній
валюті за умови, що вона не регулюється державою.
Крім того, відповідно до Порядку реалізації, ціни і тарифи на
транспортування природного газу у 1999 році, затвердженому
наказом НАК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” ціна на природний газ НАК “НГ”
для потреб суб'єктів господарської діяльності визначається на
дату укладання договору. На дату проведення розрахунків вартість
спожитого газу визначається за наступною формулою S = V х Z х
(A1/A0) де S - вартість спожитого газу на момент оплати, грн. V
- обсяг фактично спожитого газу, тис. куб. м Z - ціна газу,
вказана в контракті, грн. за тис. куб. м A0 - вартість дол. США
на момент укладання договору A1 - вартість дол. США у гривнях на
день оплати по договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції
вірно визначено, що у ЗАТ „Азов” внаслідок здійснення ТОВ
„Галс-К Лтд” у 1999 році поставки природного газу виникло
зобов'язання по оплаті природного газу. Обов'язки повинні бути
виконані належним чином та в обумовлені строки. ЗАТ „Азов”
частково не виконав свої зобов'язання по оплаті вартості газу,
тому ТОВ „Галс-К Лтд” правомірно звернувся з позовом про її
стягнення. Водночас, колегя суддів вважає, що судом першої
інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволені позовні вимоги
ТОВ „Галс-К Лтд” в частині проведених взаємозаліків. Колегія
суддів вважає необґрунтованим висновок Донецького апеляційного
господарського суду, що для дійсності взаємозаліку, здійсненого
двома сторонами, підписаного та скріпленого печатками необхідне
подальше схвалення угод, оскільки для зарахування досить заяви
однўє? сторони.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова
колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи
господарським судом Донецької області фактичні обставини справи
встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права, в той
час як постанова Донецького апеляційного господарського суду від
14.04.2004р. підлягає скасуванню як така, що винесена з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Галс-К Лтд” задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.04.2004р. скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від
21.01.2004р. зі справи № 6/141 залишити без змін.