ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 5/534
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю приватного підприємця А.А.А., розглянувши у відкритому
судовому засіданні його касаційну скаргу
на рішення від 16 грудня 2003 року господарського суду
Полтавської області та постанову від 02 березня
2004 року Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 5/534
за позовом H-ського університету "ХХХ"
до приватного підприємця А.А.А.
про стягнення 7 606, 40 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9-16 грудня 2003 року господарського суду Полтавської
області (суддя Н. Гетя), залишеним без змін постановою від 2
березня 2004 року Харківського апеляційного господарського суду,
позов задоволено та стягнуто 7 606, 40 грн. заборгованості і
194, 06 грн. судових витрат.
Відповідач наполягає на касаційному перегляді судових рішень з
огляду на неправильне застосування господарськими судами приписів
статей 165, 213 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
статі 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та просить ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте H-ський університет "ХХХ" право на подання
відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник в
судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Приймаючи постанову за результатами перегляду судового рішення в
апеляційному порядку, господарський суд виходив з того, що між
сторонами було укладено договір від 5 вересня 2003 року б/н,
відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати товар в
термін трьох днів з моменту його сплати.
На виконання умов вказаного договору позивачем було сплачено 6 822
грн., що підтверджується платіжним дорученням від 9 вересня 2003
року № 1899, проте відповідач всупереч вимогам статті 165
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
своїх зобов'язань
не виконав.
У зв'язку з неотриманням товару в установлений термін позивач
відмовився від виконання і запропонував відповідачу повернути
грошові кошти.
Доказів, на підставі яких відповідач міг бути звільнений від
цивільноправової відповідальності, судам надано не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок
господарських судів про застосування до спірних правовідносин
правила частини другої статті 213 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Господарські суди також дійшли правомірного висновку про стягнення
з відповідача індексу інфляції та 3 відсотків річних, оскільки,
згідно з вимогами статті 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення та три проценти річних з простроченої суми.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини
були встановлені господарськими судами на підставі всебічного,
повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до
уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 9-16 грудня 2003 року господарського суду Полтавської
області та постанову від 2 березня 2004 року Харківського
апеляційного господарського суду у справі № 5/534 залишити без
змін, а касаційну скаргу приватного підприємця А.А.А. без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій