ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 44/141
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.-
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м.
Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 p.
зі справи № 44/141
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м.Київ (далі -
ТОВ "XXX")
про стягнення штрафу та пені в сумі 38520,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2004 (суддя
Коротун О.М.) позов задоволено: з ТОВ "XXX" стягнуто в доход
державного бюджету України 36000 грн. штрафу і 2250 грн. пені; на
ТОВ "XXX" покладено судові витрати зі справи. У прийнятті
відповідного рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог
у частині стягнення як штрафу за порушення законодавства про
захист від недобросовісної конкуренції, так і пені у зв'язку з
несвоєчасною сплатою цього штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 (колегія суддів у складі : головуючий - суддя Куц М.М.,
судді Дзюбко П.О. і Панова І.Ю.) рішення суду першої інстанції
скасовано в частині стягнення пені, у відповідній частині позовних
вимог відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін. У
прийнятті зазначеної постанови суд виходив з відсутності підстав
для нарахування ТОВ "XXX" пені за несплату штрафу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Антимонопольний комітет України просить оскаржувану постанову
апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням апеляційною
інстанції вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття цією інстанцією додаткового
доказу, поданого ТОВ "XXX", а саме - підтвердження звернення
названого товариства до суду з позовом про визнання недійсним
рішення Антимонопольного комітету України (у справі господарського
суду міста Києва № 20/179).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови
апеляційної інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- рішенням Антимонопольного комітету України від XX.XX.2002 № X/0
"Про порушення законодавства про захист від недобросовісної
конкуренції (далі - рішення АМК) зі справи № XXX2 дії ТОВ "XXX"
щодо використання при введенні в господарський обіг та реалізації
на ринку України зубної пасти із назвою "ДДД" (DDD) виробництва
фірми "SSS" (Болгарія) знака для товарів і послуг "DDD" та
позначення "ДДД", які належать підприємству "ZZZ" (Індія) визнано
недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 4 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, у вигляді використання без дозволу уповноваженої на
те особи чужого знака для товарів і послуг "DDD" та позначення
"ДДД", що може призвести до змішування з діяльністю підприємства
"ZZZ", яке має пріоритет на їх використання. Пунктом 5 рішення АМК
на ТОВ "XXX" накладено штраф у сумі 36000 грн;
- копію рішення АМК було надіслано ТОВ "XXX" для виконання згідно
з листом державного уповноваженого від 24.12.2002 № 27-29/08-6257
і отримано названим товариством 27.12.2002, згідно з повідомленням
про вручення № 3652, на оригіналі якого зазначено номер згаданого
листа;
- не погоджуючись з рішенням АМК, ТОВ "XXX" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом про визнання цього
рішення недійсним;
- рішенням названого суду від 31.03.2003 у справі № 20/179 у
задоволенні позову відмовлено;
- постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 зазначене рішення від 31.03.2003 залишено без змін;
- ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2003
касаційну скаргу ТОВ "XXX" на згадану постанову апеляційної
інстанції від 17.06.2003 повернуто скаржникові;
- ухвалою Вищого господарського суду від 08.10.2003 ТОВ "XXX"
відмовлено у відновленні пропущеного строку подання касаційної
скарги;
- Верховний Суд України ухвалою від 18.12.2003 відмовив у
порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали
Вищого господарського суду України від 08.10.2003 зі справи №
20/179;
-ТОВ "XXX" не сплатило штраф у строк, передбачений частиною першою
статті 31 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
;
- позовні вимоги заявлено про стягнення пені за 7 днів з
27.01.2003 по 02.02.2003 у сумі 2520 грн. з розрахунку : 7 днів х
360 грн. = 2520 грн;
- провадження зі справі № 20/179 було порушено господарським судом
міста Києва 03.02.2003, з чим і пов'язується кінцева дата строку,
за який стягується пеня - 02.02.2003;
- контррозрахунок розміру пені ТОВ "XXX" не надавався.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що ТОВ "XXX"
звернулося до господарського суду з позовом про визнання рішення
АМК недійсним 24.01.2003, а днем закінчення строку сплати штрафу
без нарахування пені було 27.01.2003, з чого апеляційна інстанція
й зробила висновок про відсутність підстав для стягнення пені з
ТОВ "XXX".
Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
визначає правові засади захисту господарюючих
суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної
конкуренції, тобто будь-яких дій у конкуренції, що суперечать
правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій
діяльності (частина перша преамбули і частина перша статті 1
названого Закону ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
).
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
цей Закон визначає правові засади
підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження
монополізму в господарській діяльності і спрямований на
забезпечення ефективного функціонування економіки України на
основі розвитку конкурентних відносин.
Таким чином, названі закони України мають відмінні один від одного
предмети регулювання.
Як вбачається із встановлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи, штраф згідно з рішенням АМК було застосовано до
ТОВ "XXX" саме на підставі Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
за неправомірне
використання чужих позначень (стаття 4 названого Закону
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
); пеня за прострочення сплати такого штрафу
сплачується згідно з вимогами частин першої і другої статті 31
цього ж Закону ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, який не передбачає зупинення
нарахування пені, в тому числі у зв'язку з розглядом чи переглядом
господарським судом рішення Антимонопольного комітету України у
справі про недобросовісну конкуренцію.
В абзацах третьому і четвертому частини п'ятої статті 56 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи
перегляду судом справи про визнання недійсним рішення органу
Антимонопольного комітету про накладення штрафу. Однак ці норми
стосуються пені за прострочення сплати штрафів, передбачених саме
Законом України "Про захист економічної конкуренції (статті 52,56
цього Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
), і немає правових підстав для
застосування відповідних законодавчих приписів (щодо зупинення
нарахування пені) до правовідносин, які регулюються іншим актом
законодавства - Законом України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Відтак суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував рішення
суду першої інстанції в частині пені, нарахованої відповідно до
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 p. зі справи № 44/141 скасувати.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2004 p. у
справі № 44/141 залишити без змін.
Суддя В.Москаленко
Суддя В.Джунь
Суддя В.Селіваненко