ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 33/376
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Н"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.12.2003р.
у справі № 33/376 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсними акта перевірки та податкових
повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" звернулося до
Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними:
акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
від 23.01.2003р. № 217/10/23-21489040 "Про результати перевірки
дотримання вимог законодавства про оподаткування ТОВ "Фірма "Н" за
період з 01.01.2000р. по 01.01.2003р.; податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Киева від 23.01.2003р. № 22350/0-10/503-90-21489040,
№ 32350/0-10/503-89-21489040/590.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2003р. позов з
підстав, передбачених п. п. 1, 3 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
повернуто без розгляду.
На вищезгадану ухвалу позивач подав до Київського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу, за якою 31.03.2003р. було
порушено апеляційне провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.04.2003р. ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.02.2003р.
у справі № 02-2-28/1453 скасовано.
Ухвалою Голови господарського суду м. Києва від 28.05.2003р. для
розгляду справи № 02-2-28/1453 призначено колегію суддів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2003р. порушено
провадження у справі, який присвоєно номер 33/376, та призначено
справу до розгляду на 19.06.2003р.
19.06.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н"
звернулося до Господарського суду м. Києва з заявою про відвід
судді.
Ухвалою заступника голови Господарського суду м. Києва від
23.06.2003р. заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Н" про відвід судді залишена без задоволення.
23.06.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н"
звернулося до Господарського суду м. Києва з заявою про відвід
колегії суддів.
Ухвалою першого заступника голови Господарського суду м. Києва від
26.06.2003р. у задоволені заяви про відвід колегії суддів
відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеними ухвалами Господарського суду м.
Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" подало
до Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
05.08.2003р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н"
відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу заступника
голови Господарського суду м. Києва від 23.06.2003р. до
апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
05.08.2003р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н"
відмовлено у прийнятті до апеляційного провадження апеляційної
скарги на ухвалу першого заступника голови Господарського суду м.
Києва від 26.06.2003р.
Не погодившись з вищезгаданими ухвалами Київського апеляційного
господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Н" подало на дані ухвали до Вищого господарського суду
України касаційні скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2003р.
ухвали Київського апеляційного господарського суду від
05.08.2003р. у даній справі скасовані, справу передано на новий
розгляд до Київського апеляційного господарського суду для
здійснення апеляційного провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.12.2003р. апеляційне провадження по розгляду апеляційних скарг
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" припинено з
підстав, передбачених п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського
суду від 05.12.2003р., Товариство з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Н" подало касаційну скаргу, в якій просить дану постанову,
ухвалу заступника голови Господарського суду м. Києва від
23.06.2003р. та ухвалу першого заступника Голови Господарського
суду м. Києва від 26.06.2003р. скасувати. Свою вимогу Товариство з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" мотивує тим, що апеляційним
господарським судом порушено Конвенцію про захист прав людини та
основних свобод, обов'язкові норми Конституції та законів України,
положення Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12
) щодо фактичної реалізації конвенційного права Товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" на справедливий розгляд
справи № 33/376 незалежним і безстороннім судом.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Н" підлягає задоволенню частково.
Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним
господарським судом частини другої ст. 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка
входить у розділ ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина" встановлено: "Кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має
право після використання всіх національних засобів правового
захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних
міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних
організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право
будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і
свободи від порушень і протиправних посягань." Із аналізу
зазначеної норми Конституції випливає, що дана правова норма
поширюється на людину і громадянина, які мають право здійснювати
захист своїх прав і свобод, використовуючи всі національні засоби
правового захисту, і захищати ці права і свободи не забороненим
законом способом.
Правила щодо відводу судді встановлені ст. 20 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відповідно до ч. 1 якої: "Суддя не може брати участі в
розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є
родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде
встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його
неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не
може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування
рішення, ухвали, прийнятої за його участю."
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про
відвід судді вирішується головою господарського суду або
заступником голови господарського суду. Із приписів даної норми
Кодексу випливає, що вирішення питання про відвід судді є дією
щодо організації діяльності суду, отже, не є процесуальною дією
при здійсненні відправлення правосуддя.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя
в Україні, інші питання судоустрою визначені Законом України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
місцевий суд складається з суддів місцевого суду,
голови та заступника голови суду. Організаційне керівництво
діяльністю місцевого суду, згідно ст. 24 вищезгаданого Закону,
здійснює голова місцевого суду або відповідно до визначених
головою суду обов'язків - заступник голови місцевого суду.
Оскільки організаційне керівництво місцевого суду покладено на
голову місцевого суду чи у відповідних випадках на його
заступника, то питання щодо відводу судді вирішують в
адміністративному порядку вищезгадані особи, що обіймають
відповідні адміністративні посади та на яких покладено зазначені
функції. Вирішення цих питань іншими особами, в тому числі і
учасниками судового процесу, є втручанням у діяльність суду. Таким
чином, за своєю правовою природою питання про відвід судді є
функціональним обов'язком керівництва щодо роботи відповідного
суду, а не актом розгляду у судовому процесі відповідної справи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
учасники судового процесу та інші особи у випадках і
порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне оскарження судового рішення. Даній нормі Закону
кореспондує ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частиною 1 якої
визначено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим
Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Оскільки ст. 20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не передбачено оскарження ухвали щодо
відмови у клопотанні щодо відводу судді, то слід визнати, що
вимоги позивача не засновані на приписах норм процесуального
права.
Згідно п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України;
Проте, припиняючи, з підстав передбачених п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційне провадження по розгляду апеляційних скарг
позивача на ухвали адміністрації місцевого господарського суду,
апеляційний господарський суд виходив з того, що Господарським
процесуальним кодексом України не передбачено оскарження в
апеляційному порядку ухвал адміністрації господарського суду щодо
відводу судді.
Правила щодо провадження у справі встановлені розділом ІХ
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(ГПК
України). Згідно п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає
вирішенню в господарських судах України. Згідно ст. 82 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
при вирішенні господарського спору по суті
(задоволення позову, відмова в позові повністю або частково)
господарський суд приймає рішення. Згідно ст. 86 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
якщо господарський спір не вирішується по суті
(відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у
справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд
виносить ухвалу. Таким чином, із аналізу правових норм розділу ІХ
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та, зокрема, ст. ст. 80, 82, 86 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
випливає, що провадження у справі триває до
вирішення справи по суті, а саме: до моменту задоволення позову чи
відмови у позові. У випадку коли провадження у справі
припиняється, то справа по суті не вирішується, а отже, рішення
щодо задоволення або відмови у позові не приймається.
Згідно ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою передбачено порядок
розгляду апеляційної скарги, в апеляційній інстанції справи
переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції
з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному
порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Таким чином, користуючись правами першої інстанції при перегляді
справи, апеляційний суд може відповідно до закону розглянути позов
по суті (задовольнивши його або відмовивши в його задоволенні) або
відкласти розгляд справи щодо заявлених вимог, залишити позовні
вимоги без розгляду, припинити розгляд справи щодо заявлених
позовних вимог.
Проте, в порушеному апеляційною інстанцією провадженні не
розглядалась справа за суттю заявлених позовних вимог. Предметом
апеляційного розгляду були фактично акти адміністрації суду щодо
організації діяльності даного суду.
Повноваження апеляційної інстанції визначені ст. 103 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої апеляційна інстанція за результатами
розгляду апеляційної скарги (подання) має право: залишити рішення
місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без
задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти
нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити
провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або
частково; змінити рішення. Таким чином, дана правова норма не
передбачає повноважень апеляційного господарського суду щодо
припинення порушеного апеляційного провадження. Припинивши
апеляційне провадження, апеляційний господарський суд порушив ст.
ст. 80, 103 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом при
прийнятті оскаржуваної постанови порушено ст. ст. 80, ст. 103 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, то дана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Н" задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.12.2004р. у справі № 33/376.
Ухвалу заступника голови Господарського суду м. Києва від
23.06.2003р. та ухвалу першого заступника голови Господарського
суду м. Києва від 26.06.2003р. у справі № 33/376 залишити в силі.