ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 4/164/20
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Жаботиної Г.В.
розглянувши
касаційну скаргу H-ського районного центру зайнятості
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.03.2004 року
у справі № 4/164/20
за позовом прокурора H-ського району в інтересах держави в
особі Фонду загальнообов'язкового страхування
України на випадок безробіття (H-ський районний
центр зайнятості)
до СТОВ "SSS"
про стягнення 19030,79 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дор. від 05.07.2004р. № 356, Б.Б.Б. дор. від
05.07.2004р. № 357,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.02.2004
року (суддя Тимченко М.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з
відповідача на користь позивача 14447,39 грн. недоїмки, 438, 00
грн. пені та судові витрати.
Суд, в обгрунтування свого рішення посилається на положення ст.ст.
17, 19, 35, 38, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 року рішення господарського суду Чернігівської області
від 10.12.2003 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
H-ський районний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 року та постановити нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового страхування України на
випадок безробіття в особі H-ського районного центру зайнятості в
повній мірі. посилаючись на невірне застосування судами норм
матеріального права, а саме положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
№ 1533-ІІІ та ст.ст. 2, 4, 6, 12 Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
від 14.01.1998 року.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника позивача,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за
результатами проведеної позивачем перевірки правильності
нарахування своєчасності і повноти перерахування страхових внесків
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України (далі по тексту - Фонд) на випадок безробіття
у відповідача виявлено заборгованість по сплаті страхових внесків
на випадок безробіття до Фонду за період з 01.10.2002 року по
31.08.2003 року в розмірі 18092,65 грн. та складено акт № 39 від
18.09.2003 року.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі по тексту Закон) Фонд має право застосовувати фінансові
санкції, передбачені Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
, у разі порушення порядку
сплати страхувальниками страхових внесків, стягувати з посадових
осіб та страхувальників передбачені Законом штрафи та
застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону
( 1533-14 ) (1533-14)
. Фонд виходячи з положень Закону зобов'язаний
забезпечувати збір страхових внесків, виплачувати забезпечення та
надавати соціальні послуги, вживати заходів до раціонального
використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду,
контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати
страхових внесків та витрат за страхуванням на випадок безробіття,
правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим
особам допомоги по частковому безробіттю.
Роботодавець, згідно ст. 35 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
зобов'язаний
своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Згідно
ст. 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
, у разі несвоєчасної сплати страхових
внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від
реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у
розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до Закону
( 1533-14 ) (1533-14)
нараховуються страхові внески, а в разі повторного
порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня
обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент сплати.
нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за
весь її строк. За порушення строку реєстрації як платника
страхових внесків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми
належних до сплати страхових внесків за весь період, який пройшов
з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися. Не сплачені
в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку.
Господарські суди вірно дійшли висновку про те, що Закон України
"Про фіксований сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
не
передбачає сплати внесків на соціальне страхування на випадок
безробіття.
Про те, суди мотивуючи судові рішення вірно зазначили, що з
набуттям чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
всі
роботодавці, які використовують найману працю, зобов'язані
сплачувати внески до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття, в тому числі і
платники фіксованого сільськогосподарського податку.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції надана належна
оцінка фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням
сторін, а висновки судів відповідають нормам чинного
законодавства.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 30.03.2004 року якою рішення суду першої
інстанції по даній справі залишено без змін є такою, що відповідає
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для її
скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу H-ського районного центру зайнятості залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Жаботина Г.В.