ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 31/608-03-10116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Плюшка І.А.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Одеського обласного відділення Фонду
матеріали касаційної соціального захисту інвалідів
скарги
на рішення господарського суду Одеської області
від 20.01.2004
у справі Одеської області
господарського суду
за позовом Прокурора м Одеси в інтересах держави в
особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до СТОВ “Ніконій-Агро”
про стягнення 5 536,36 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року Заступник прокурора Одеської області в
інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з СТОВ “Ніконій-Агро” 5536,36 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2004 в
позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дане рішення скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконного рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом попередньої інстанції встановлено, що відповідно до Звіту
про зайнятість інвалідів за 2002 рік на підприємстві відповідача
не працювали інваліди при нормі 1 інвалід.
Судом попередньої інстанції також встановлено, що норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у
відповідача повинен становити 2 інваліда.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції від
05.07.2001 р.) для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що підприємства,
установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша,
ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19
вищенаведеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції,
сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної
плати на відповідному підприємстві.
Відповідно до ст. 18 наведеного вище закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів.
Аналогічний обов’язок встановлений в п. 10 Положення “Про робоче
мўсце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”
( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 03.05.1995 р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів
здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК.
Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що чинне
законодавство України покладає на вищезазначені органи обов’язок
по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про
вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.
Судова колегія не може погодитись з висновком суду попередньої
інстанції, що невідповідність звіту відповідача про зайнятість
та працевлаштування інвалідів за 2002 рік розрахунку суми
штрафної санкції не з’являється підставою для штрафної
відповідальності в зв’язку з нестворенням робочих місць для
працевлаштування інвалідів, так як складання та подання звіту не
знаходиться в причинному зв’язку з порядком та механізмом
працевлаштування інвалідів. Оскільки, подання у звіті
неправдивих відомостей відповідачем про зайнятість та
працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання належним чином
обов’язку органами відповідно до ст. 18 Закону України “Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
.
Крім того, судом попередньої інстанції не встановлено, чи за
результатами фінансово-господарської діяльності за 2002 рік
підприємство отримувало прибуток чи ні.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно витребувати докази у
відповідності з приписами ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно,
всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм
належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2004 у
справі № 31/602-03-10116 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.