Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 28/142
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Приватного підприємця Т-ої Л.М.
судовому засіданні в м.
Києві
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
Господарського суду
від 24 березня 2004 року
за позовом Приватного підприємця Т-ої Л.М.
до Західно-Донбаської об'єднаної
державної податкової інспекції
про Визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Приватним підприємцем Т-ою Л.М. у жовтні 2003р. заявлений позов
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ЗахідноДонбаської об'єднаної державної податкової інспекції від
25.04.2003 № 0000752343/0 в частині визначення податкових
зобов'язань на суму 1700 грн. - фінансових санкцій за порушення
вимог пункту 20 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами та
пункту 21 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Позовні
вимоги обґрунтовані відсутністю з боку Підприємця порушень, за які
до нього застосовані фінансові санкції та неправомірним
проведенням податковою службою перевірки позивача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22
грудня 2003р., ухваленим суддею, позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської
об'єднаної державної податкової інспекції від 25.04.2003 №
0000752343/0 в частині застосування фінансових санкцій на суму
1700 грн. задоволені. Рішення суду вмотивоване недоведеністю факту
порушень, за які до Приватного підприємця застосовані фінансові
санкції з огляду на вимоги пункту 20 Правил роздрібної торгівлі
тютюновими виробами та пункту 21 Правил роздрібної торгівлі
алкогольними напоями. Господарський суд, посилаючись на вимоги
Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
встановив, що ДПІ не надало
доказів проведення планової перевірки позивача, а в оспорюваному
податковому повідомленні-рішенні відсутнє посилання на акт
документальної перевірки, на підставі якого воно прийняте.
Дніпропетровський Апеляційний господарський суд постановою від 24
березня 2004 року перевірене рішення Господарського суду
Дніпропетровської області скасував, задовольнивши апеляційну
скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової
інспекції. Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомленнярішення Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції від 25.04.2003 № 0000752343/0 в частині
застосування фінансових санкцій на суму 1700 грн. з огляду на
недоведеність позивачем факту відсутності з боку Підприємця
порушень, за які до нього застосовані фінансові санкції.
Апеляційний суд, посилаючись на вимоги Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Указу
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
дійшов висновку, що при
проведенні перевірки, складанні акту та нарахуванні штрафних
санкцій, ДПІ діяла в межах своїх повноважень, з дотриманням вимог
нормативних актів, що регулюють діяльність податкових органів.
Приватний підприємець Т-а Л.М. вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнята з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, постанову у справі скасувати, а рішення господарського
суду Дніпропетровської області, яким задоволені позовні вимоги,
залишити без змін. Приватний підприємець обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що судом невірно застосовані до спірних правовідносин
приписи пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону Украєни "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, і наголошує на тому,
що посилання на згадану норму Закону в оспорюваному податковому
повідомленні-рішенні є безпідставним. Заявник наголошує на тому,
що приписами Закону України "Про державне регулювання виробництва
і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не передбачено нарахування
штрафних санкцій органами податкової служби за невідповідність
цінників, які містяться на виробах, Правилам роздрібної торгівлі
тютюновими виробами та Правилам роздрібної торгівлі алкогольними
напоями.
Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією
відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи та доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Господарськими судами встановлено, що податковим
повідомленнямрішенням Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції від 25.04.2003 № 0000752343/0, позивачеві
визначено податкові зобов'язання на суму 2150,25 грн. - фінансових
санкцій за порушення ним вимог пунктів 11, 13 статті 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
пункту 20 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами та пункту
21 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Оспорюване
податкове повідомлення відповідача прийняте на підставі акта №
000481 від 25.04.2003 року, складеного за результатами перевірки
торгового павільйону, що належить ПП Т-ій Л.М., якою було
встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті, не
відповідність цінників на алкогольних напоях та тютюнових виробах
правилам торгівлі, відсутність сертифікату відповідності на
горілку "М".
Визнаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення
Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від
25.04.2003 № 0000752343/0 недійсним в частині застосування 1700
грн. - фінансових санкцій за порушення вимог пункту 20 Правил
роздрібної торгівлі тютюновими виробами та пункту 21 Правил
роздрібної торгівлі алкогольними напоями, господарські суди як
першої, так і апеляційної інстанції надали правову оцінку лише
наявності у позивача цінників на алкогольні та тютюнові вироби,
залишивши поза увагою викладені в акті перевірки факти порушення
позивачем вимог законодавства про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг. Однак, з акта перевірки не вбачається за можливе
розмежувати розмір визначеного контролюючими органами податкового
зобов'язання окремо по кожному порушенню.
Дана обставина не знайшла також свого відображення і у
оскаржуваних у справі судових актах. У зв'язку з чим, не можливо
встановити, з яких саме порушень, зафіксованих в акті перевірки,
складається сума визначеного Західно-Донбаською ОДПІ податкового
зобов'язання. Проте, встановлення перелічених вище фактів має
суттєве значення для правильного застосування норм матеріального
права та вирішення даного спору по суті.
Органи державної податкової служби відповідно до вимог пункту 1
частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
в установленому законом порядку мають право:
здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності та у громадян, в тому числі громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване податкове
повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції Закарпатської області прийняте на підставі
приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Саме цім
Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання,
податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого
платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у
встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого
податкового зобов'язання. Тобто, визначена Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів
(обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. Заявлені до стягнення фінансові санкції до податкових
платежів відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться.
Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закон України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і
громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством. До них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафів. Приписами частини 4 статті 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що рішення про стягнення штрафів встановлених
частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав
ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним,
спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртомсирцем
виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і
тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах
їх компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання
такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду.
Відповідно до вимог статті 15 Закону "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
здійснюють органи державної податкової служби України шляхом
проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України. За порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів
державної податкової служби України застосовуються фінансові
санкції, визначені статями 17- 24 цього Закону. Згідно приписів
статті 25 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових санкцій підлягають
перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої,
так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження
обставин правомірності та порядку застосування і стягнення
податковою службою фінансових санкцій з позивача має суттєве
значення для правильного застосування норм матеріального права та
вирішення даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Дніпропетровської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22
грудня 2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24 березня 2004 р. у справі № 28/142
скасувати. Справу скерувати для нового розгляду Господарському
суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємця Т-ої Л.М. задовольнити
частково.