ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2004                                     Справа N 20-5/278

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        СДП “У”

скаргу

на постанову                 Севастопольського апеляційного

                             господарського суду від 17.02.2004

                             року

у справі за позовом          СДП “У”

до                           СПД Щ-на В.Г.

про   визнання договору недійсним

                       В С Т А Н О В И В:

у  вересні  2003 року, спеціалізоване державне підприємство  “У”

звернулось  до суду з позовом про визнання укладеного 02.01.2001

року   з  підприємцем  Щ-ним  В.Г.  договору  оренди  приміщення

недійсним  з мотивів відсутності у відповідача права  на  спірне

приміщення,   укладення  договору  представником  позивача   без

відповідних повноважень та з їх перевищенням.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 03.11.2003 року,

залишеним  без  змін  постановою Севастопольського  апеляційного

господарського  суду  від 17.02.2004 року у  задоволенні  позову

відмовлено.

У касаційній скарзі позивач на неправильну правову оцінку судами

обставин  справи і просить постановлені у справі судові  рішення

скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши  суддю–доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи ті обговоривши  доводи  касаційної

скарги  судова  колегія  не вбачає підстав  для  її  задоволення

виходячи з наступного.

Предметом  договору  оренди  від  02.01.2001  року  є  нежитлове

приміщення,   площею   160   кв.м.,  яке   належить   приватному

підприємству   Комерційний   центр   “С”,   повноваження    щодо

розпорядження  яким  було  надано  Щ-ну  В.Г.  з   посилання   у

довіреності від 27.11.1999 року на його державну реєстрацію,  як

суб‘єкта підприємницької діяльності.

Довіреність    представнику   орендодавця   надано    директором

підприємства Комерційний центр “С”, який одночасно займав посаду

і    керівника    Севастопольського   філіалу   спеціалізованого

державного підприємства “У” та діяв відповідно до наданого  йому

18.12.2000  року доручення та Положення про філію, затвердженого

наказом  генерального директора підприємства “У” від  05.11.1999

року, № 3.

Проте  обмеження, встановлені ч. 3 ст. 62 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        

(у редакції від 18.07.1963 року), на які посилається позивач, не

стосуються органу юридичної особи, діями якого останне  набуває,

змінює  чи припиняє цивільні права і обов‘язки, а тому  вчинення

директором філії угоди відносно майна, яке є об‘єктом оренди  по

спірному   договору  є  допустимим  та  не  може  свідчити   про

недійсність угоди і висновки суду щодо цього є правильними.

Умови  договору,  термін  дії якого закінчився  31.12.2001  року

сторони  виконали,  право  відповідача  розпоряджатись  об‘єктом

оренди  власником не оспорювалось, а тому за таких обставин,  та

враховуючи, що наведені позивачем мотиви не можуть свідчити  про

недійсність   договору   суд  першої  і  апеляційної   інстанції

правомірно   відмовили  у  задоволенні  позову  і  підстав   для

скасування  судових  рішень  з  наведених  у  касаційній  скарзі

мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи  наведене, керуючись ст.ст. 111-9 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

17.02.2004 року, - без змін.