ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 15/571-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Плюшка І.А.,
Черкащенка М. М.,
розглянувши Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ
касаційну скаргу “Уінденерго ЛТД”
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.02.2004
у справі Харківської області
господарського суду
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ
“Уінденерго ЛТД”
до ТОВ Українсько – люксембурзької фірми
“Дакотранс ЛТД Харків”
про стягнення 174 647,66 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Ткач І.В.,
від відповідача Козуб О.І.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ
“Уінденерго ЛТД” звернулося до господарського суду з позовом про
стягнення з ТОВ “УЛФ “Дакотранс ЛТД Харків” штрафу та збитків,
всього на суму 174647,66 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від
10.12.2003р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 16.02.2004р., у позові
Позивачу було відмовлено повністю.
Судові рішення та постанова мотивовані тим, що прострочення
виконання зобов’язання Відповідачем обумовлене простроченням
виконання свого обов’язку Позивачем, який своєчасно не повідомив
Відповідача про дату і місце завантаження, порушивши п. 3.1.
Договору, Позивач не довів причинно-наслідкового зв’язку між
фактом накладення на нього фінансових санкцій органами
податкової служби та причетністю до цього Відповідача,
порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 167
Статуту автомобільного транспорту.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач звернувся з
касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду
Харківської області та постанову Харківського апеляційного
господарського суду по даній справі скасувати, прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами
обох інстанцій було порушено статті 161, 203 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, неправильно застосовано норми Міжнародних
правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) та
неправильно застосовано ст. 367 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
і норм Статуту автомобільного транспорту УРСР.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, повноту їх
встановлення, а також дослідивши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до розділу 1 Міжнародних правил інтерпретації
комерційних термінів (Інкотермс) в редакції 2000р. “Ціль та
сфера застосування Інкотермс” вказано, що сфера застосування
Інкотермс обмежена питаннями, пов’язаними з правами і
обов’язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні
поставки проданих товарів. Таким чином, доводи скаржника щодо
порушення судами попередніх інстанцій порядку застосування
правил Інкотермс при розгляді даної справи є обґрунтованими і
такими, що приймаються колегією суддів до уваги.
Так само слушними є доводи касаційної скарги в частині порушення
судами попередніх інстанцій порядку застосування положень
Статуту автомобільного транспорту УРСР. Суди помилково
застосували до спірних відносин ст. 167 Статуту, не звернувши
уваги на те, що згідно вимог Розділу 1 Статуту його положення не
застосовуються до міжнародних перевезень, які мали місце у
відносинах між сторонами даної справи.
Зазначаючи в постанові про пропуск позивачем строку позовної
давності, суд апеляційної інстанції допустив порушення ст. 367
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та помилково не застосував
п. 32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів,
який підлягав застосуванню при вирішенні спору по даній справі.
Відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, повно,
всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати
належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та постановити законне рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ
“Уінденерго ЛТД” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.02.2004р. та рішення господарського суду Харківської області
від 10.12.2003р., у справі № 15/571-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.