ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 15/31д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув товариства з обмеженою відповідальністю "НО"
касаційну скаргу м. Запоріжжя
на рішення від 01.03.2004
господарського суду Запорізької області
у справі № 15/31д
за позовом заступника прокурора Запорізької області в
інтересах держави в особі акціонерного
товариства "НБ" м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю "НО"
м. Запоріжжя
про розірвання договору та стягнення 13406,38 грн.
заборгованості та пені
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
за участю прокурора Ген.прокуратури України
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року заступник прокурора Запорізької області в
інтересах держави в особі акціонерного товариства "НБ" пред'явив в
суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "НО" про
розірвання договору № 95-21/03 від 15.08.2003 майнового найму та
стягнення заборгованості з орендної плати 13 233,99 грн. та суму
нарахованої пені 172,39 грн. Просив вжити заходів до забезпечення
позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти
відповідача.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ТОВ "НО" не виконало
зобов'язання за договором, не сплатило орендної плати за
серпеньлистопад 2003 року на суму 13 233,99 грн. в строки
встановлені в договорі у зв'язку з чим договір підлягає
достроковому розірванню.
Разом з тим вказав, що ненадходження коштів за договором на
рахунки тимчасової адміністрації АТ "НБ" завдає істотної шкоди
Державному бюджету України, і тим самим суттєво порушує політичні
та економічні інтереси держави, необхідність захисту яких є
підставою представництва інтересів держави в суді.
Заявою про уточнення позовних вимог, поданою в порядку ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, АТ "НБ" зменшив суму позову і зазначав, що
загальна сума заборгованості становить 8 120,15 грн., з яких
7232,99 грн. несплачена орендна плата за користування майном
зазначеним у додатку № 1 за серпень - грудень 2003р, 887,16 грн.
несплачена орендна плата за користування майном зазначеним у
додатку № 2 з серпня по вересень 2003р.
Клопотаннями, поданими до господарського суду, позивач відмовився
від позовних вимог, в частині розірвання договору від 15.08.2003
№ 95-21/03 та в частині стягнення 5 113,84 грн. - основного боргу
та 172,39 грн. пені.
З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути суму
основного боргу в сумі 8 120,15 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2004
року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "НО" на користь АТ "НБ" 8120,15 грн. основного
боргу та судові витрати.
В решті частини позову провадження у справі припинено.
Приймаючи до розгляду позов заступника прокурора Запорізької
області суд зазначав, що пред'явлення прокурором позову в
інтересах держави в особі АТ "НБ" передбачено Законом України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
і тим, що вирішення цього спору має
значення для держави.
Задовольняючи позов частково господарський суд виходив з того, що
вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної
плати за користування майном в сумі 8 120,15 грн. обґрунтовані.
Припиняючи провадження у справі в частині позову на підставі п. 4
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд послався на
клопотання АТ "НБ" якими позивач відмовився від позовних вимог в
частині розірвання договору майнового найму № 95-21/03 від
15.08.2003, стягнення пені в сумі 172,39 та основного боргу в сумі
5113,84 грн., зазначав, що вони підлягають задоволенню, оскільки
не суперечать вимогам чинного законодавства і інтересам сторін.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "НО"
просить рішення господарського суду скасувати, провадження у
справі припинити на підставі ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських
судах.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора Генеральної
прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом
обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справ, 15.08.2003 між АТ "НБ" і ТОВ
"НО" укладено договір майнового найму № 95-21/03. Згідно договору
позивач (наймодавець) передав а відповідач (наймач) прийняв в
тимчасове користування за плату основні засоби, які перелічені в
додатку до договору. Факт передачі вказаного майна підтверджується
актом приймання-передачі від 15.08.2003. Відповідно до п. 2.1
договору за користування майном ТОВ "НО" сплачує АТ "НБ" плату за
один місяць в розмірі 3729,58 грн., в тому числі ПДВ 621,60 грн.
Згідно п. 2.2 договору оплата за користування майном провадиться
товариством щомісяця, до 10 числа наступного за звітним місяцем,
на підставі виставленого акціонерним товариством "НБ" рахунку або
самостійно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок
позивача, на умовах договору.
Господарським судом встановлено, що ТОВ "НО" свої зобов'язання за
договором належним чином не виконував, оренду плату за
користування майном не вносив.
Угодою від 23.02.2004 АТ "НБ" та ТВ "НО" дійшли згоди про
припинення зобов'язань за договором № 95-21/03 майнового найму від
15.08.2003, який припинявся 05.12.2003 року з моменту фактичного
повернення наймачем майна, зазначеного у додатку № 1 (орг.
техніка).
Відповідно до п. 3.3 цієї угоди сторони підтвердили, що АТ "НБ"
має майнові вимоги до ТОВ "НО" по оплаті орендної плати за
користування майном, виходячи з періоду фактичного користування
майном в сумі 8 120,15 грн., а саме орендна плата за фактичне
користування майном, зазначеним в додатку № 1 до договору за
період з 15.08.2003 по 05.12.2003 - 7 232,99 грн., орендна плата
за фактичне користування майном, зазначеним в додатку № 2 до
договору за період з 15.08.2003 по 01.09.2003 - 887 грн.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені
строки відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Враховуючи вимоги закону та обставини справи, господарський суд
обґрунтовано застосував ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та задовольнив
позовні вимоги (з урахуванням їх зменшення) в частині стягнення з
ТОВ "НО" заборгованості по орендній платі в сумі 8 120,15 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
А як вказано в пункті 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на Прокуратуру України покладається представництво
інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених
законом.
Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення і в
ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, де
вказується, що представництво прокуратурою інтересів держави в
суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів
держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно ж до частини першої та другої статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор бере участь у
розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю
ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій
стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або
держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви,
поданої прокурором в інтересах держави в особі органу,
уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах,
зазначений орган набуває статусу позивача.
Як вказано в частині першій статті 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за
позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави. При цьому, у
відповідності з вимогами частини третьої статті 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор, який
звертається до господарського суд в інтересах держави, в позовній
заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів
держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує
орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні
Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 у
справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України
та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення
положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, де
суд вирішив, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного
суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах
підприємств, установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності. Під представництвом прокуратурою
України інтересів держави в арбітражному суді слід розуміти
правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією
України та законами України повноваження, вчиняє в суді
процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії
включають подання прокурором до господарського суду позовної
заяви.
Таким чином, викладене свідчить, що прокурор може звертатися до
суду з позовами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються
інтереси держави, в яких обґрунтовує необхідність їх захисту, та
самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського
суду з позовною заявою заступник прокурора Запорізької області в
інтересах держави в особі акціонерного товариства "НБ" зазначав,
що ненадходження коштів за договором на рахунки тимчасової
адміністрації АТ "НБ" призводить до неможливості проведення
розрахунків із вкладниками та Державним бюджетом України, що в
свою чергу підриває довіру громадян до банківської системи
України, яка є однією з найважливіших сфер економіки держави,
завдає істотної шкоди Державному бюджету України, і тим самим
суттєво порушує політичні та економічні інтереси держави,
необхідність захисту яких є підставою представництва інтересів
держави в суді.
Крім того, в судовому засіданні від 01.03.2004 при розгляді справи
брав участь представник АТ "НБ", який підтримав позов, в межах,
заявлених прокурором.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НО" м.
Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення від 01.03.04
господарського суду Запорізької області у справі № 15/31д без
змін.