ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 14/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу Приватного підприємця Гей
Володимира Ференцовича
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від
16.03.2004р.
зі справи № 14/284 господарського суду
Львівської області
за позовом Приватного підприємця Гей
Володимира Ференцовича, с.
Н.Коропець
до Мукачівської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 17.05.04, надіслана 21.05.04)
В С Т А Н О В И В:
За результатами перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ПП Гей Володимиром Ференцовичем за період з
15.04.03-18.06.03 Мукачівською ОДПІ складено акт від 01.07.03
№ 28д/26-20-01. Перевіркою виявлено порушення п. 3 ст. 7,
ст.ст. 10, 11, 12 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.92 № 13-92, а саме при закупці
товару від громадян ПП Гей В.Ф. з виплачених сум доходів цим
громадянам не утримував і не перерахував до бюджету прибутковий
податок з громадян, а також не надсилав до податкових органів за
місцем проживання цих громадян ф.№ 2.
На підставі акту перевірки ОДПІ оформлено податкове
повідомлення–рішення від 11.07.03 № 910/26-20/2453916093, яким
ПП Гей В.Ф. визначено суму податкового зобов’язання за платежем:
прибутковий податок у сумі 13725,80 грн. та застосована штрафна
(фінансова) санкція у сумі 27451,60 грн.
Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржено позивачем у
судовому порядку, при якому рішенням господарського суду
Закарпатської області від 31.12.03 (суддя Карпинець В.І.)
позовні вимоги задоволені частково. Оспорюване податкове
повідомлення – рішення визнано господарським судом недійсним в
частині визначення ПП Гей В.Ф. податкового зобов’язання з
прибуткового податку з громадян у сумі 11558,24 грн. та
застосованій штрафній (фінансовій) санкції у сумі 23116,48 грн.,
в решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов господарський суд виходив із того, що
придбання побутової техніки у кількості 136 найменувань на
загальну суму 57791,20 грн. у ТОВ “Міранда” здійснено
громадянином Гей В.Ф. до моменту його реєстрації як СПД, що
свідчить про відсутність у позивача правопорушення, зазначеного
в акті перевірки. З суми 57791,20 грн. податкове зобов’язання з
прибуткового податку складаює 11558,24 грн., донарахування якого
господарський суд визнав неправомірним, при придбанні товару на
суму 10837,80 грн. на речових ринках у невідомих осіб
прибутковий податок не утримувався і не сплачувався до бюджету,
тому господарський суд дійшов висновку про законність визначення
податкового зобов’язання в цій частині.
За апеляційною скаргою Мукачівської ОДПІ вказане судове рішення
переглянуто в апеляційному порядку і постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 16.03.2004р. (судді Бонк
Т.Б. - головуючий, Юркевич м. В., Городечна М.І.) скасоване, в
задоволенні позову відмовлено. Постанова вмотивована тим, що:
господарським судом неправильно встановлені обставини справи,
так: апеляційна інстанція зазначає, що факт походження побутової
техніки на суму 68629 грн. документально не підтверджений, при
закупівлі техніки закупівельні акти не складалися, відомості про
громадян, від яких здійснена закупівля відсутні, а відтак із
виплачених громадянам за здану ними продукцію позивач повинен
був утримати податок за ставкою 20%.
ПП Гей В.Ф. звернувся до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою про скасування постанови Львівського
апеляційного господарського суду від 16.03.04, направлення
справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або
залишення рішення господарського суду від 31.12.03 без змін.
Касаційна скарга обгрунтована наступними доводами:
- при прийнятті постанови допущені порушення норм процесуального
права, що є підставою для скасування постанови з огляду на
приписи ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме: розгляд скарги відбувся 16.03.04 за
відсутності представника, чим порушено право на участь у
судовому процесі (ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
);
- суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування
чинного законодавства, що призвело до невірної оцінки доказів у
їх сукупності, так згідно довідки Закарпатського облуправління
статистики ТОВ “Міранда” контрагент по угодах виключено з
держреєстру станом на 26.12.2003, отже на день укладення угод
воно не було виключено із держреєстру, тому висновок суду першої
інстанції про незастосування до спірних відносин норм Декрету
Кабінету Міністрів України є правомірним.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з
огляду на таке.
Статтею 11 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.92 № 13-92, на порушення якого посилається
інспекція, передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи
громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій,
і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності не за
місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі
договорів підряду та інших договорів цивільно-правового
характеру, та доходи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької
діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи
(служби, навчання) одержують доходи від здійснення
підприємницької діяльності.
Статтею 12 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, якою передбачено порядок
обчислення і сплати податку, встановлено, що підприємства,
установи, організації і фізичні особи – суб’єкти підприємницької
діяльності, які провадять виплати зазначених доходів,
зобов’язані у строки, визначені цим законом для місячного
звітного періоду, на який припадає виплата, надіслати до
податкових органів за місцем проживання громадян відомості за
встановленою Головною державною податковою адміністрацією
України формою, про виплачені суми доходів і суми утриманого з
них податку.
Податкові органи використовують ці відомості для перевірки
поданих громадянами декларацій та обчислення сукупної річної
суми податку.
Отже, для застосування зазначених норм Декрету необхідно
довести, що приватним підприємцем здійснювалися виплати
громадянам коштів від реалізації товарів, які належали
громадянам з постійним місцем проживання в Україні та те, що ці
доходи отримані ними на основі договорів цивільно-правового
характеру.
Господарський суд, вирішуючи спір, зробив висновок про придбання
побутової техніки не приватним підприємцем, а фізичною особою,
проте, не врахував тієї обставини, що свідоцтво про державну
реєстрацію № 2453916093 видане Гей В.Ф. як суб’єкту
підприємницької діяльності 11.04.2003р, а запис у книзі
придбання побутової техніки на суму 68629 грн. датований
01.05.03, тобто після набуття останнім статусу суб’єкта
підприємницької діяльності. При цьому, будь-які документи
(договори, акти, інше), на підставі яких придбавалась техніка, в
матеріалах справи відсутні.
Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи в задоволенні
позову, апеляційний господарський суд не врахував вищезазначені
приписи законодавства, визнав доведеним факт закупівлі побутової
техніки від громадян та відповідно виплати їм грошових коштів у
сумі 68 629 грн. та вказав на те, що отримані від ТОВ “Міранда
“накладні не є доказом відсутності правопорушення, виявленого
під час перевірки. Однак, апеляційною інстанцією не взята до
уваги та обставина, що ТОВ “Міранда” виключено з держреєстру
розпорядженням Ужгородської державної адміністрації 25.12.02
(знято з обліку в ДПІ 25.12.02), тоді як в матеріалах справи є
накладні, видані ТОВ “Міранда” Гей В.Ф. як до моменту виключення
товариства з держреєстру (накладні від 19.11.02, 11.12.02), так
і після (накладні від 09.01.03, 22.01.03, 13.02.03). Наявним у
справі квитанціям до прибуткового касового ордеру, які свідчать
про сплату коштів на користь товариства до моменту його
виключення з держреєстру судом не дана належна оцінка.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих
правовідносин.
Враховуючи вищенаведене та передбачені процесуальним законом
межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, прийняті зі справи судові акти підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 111-5, ст. 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.03.2004р. та рішення господарського суду Закарпатської
області від 31.12.2003р. зі справи № 14/284 – скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Закарпатської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємця Гей Володимира
Ференцовича - задовольнити