ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 10/191
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18 березня 2004 р.
у справі № 10/191
за позовом державного підприємства "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд,
посилаючись на те, що згідно договору фінансового лізингу № 326
від 09.08.2000 р. він передав відповідачу 5 комбайнів "ZZZ" у
комплекті з жаткою і візком на загальну суму 4 219 039,98 грн.,
проте в порушення вимог договору лише частково сплатив лізингові
платежі на суму 800 000 грн., а тому просив стягнути 3 419 039,98
основного боргу, 242 611,33 грн. пені, 307 713,6 грн. - 3% річних
та 912 015,15 грн. - збільшення суми боргу у зв'язку з інфляцією.
В подальшому уточнив позовні вимоги та просив стягнути 3419 039,98
грн. основного боргу, 214 961,58 грн. винагороди, встановленої
договором, 69 046,01 грн. - збільшення суми боргу у зв'язку з
інфляцією та 24 055,7 грн. 3% річних, а всього - 3 727 103,27 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.12.2003 р. (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.03.2004 р. (головуючий - Неклеса М.П., судді - Лисенко О.М.,
Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 18.12.2003 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким
позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "XXX" на користь
державного підприємства "YYY" 3 419 039, 98 грн. загального боргу,
214 961,58 грн. винагороди, 64 961,75 грн.- збільшення суми боргу
у зв'язку з інфляцією, 19 678,4 грн. та судові витрати. В
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2004
р. скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 18.12.2003 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її
задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір є
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань),
які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк
відповідно до вказівок закону, договору (ст.ст. 5,161 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим
збитки (ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 09.08.2000 р. було укладено договір фінансового лізингу
№ 326 (а.с.7-8), згідно п.1.1 якого предметом договору була
передача 8 комбайнів "ZZZ" у платне користування лізингодавцем
(позивачем) лізингоодержувачу (відповідачу) на умовах фінансового
лізингу. Термін лізингу становить 3 роки з дати, вказаної в акті
приймання -передачі. Згідно п.3.3, п.3.4 договору розмір
лізингових платежів, їх склад та терміни сплати встановлюються в
додатках до договору. На виконання договору позивач передав
відповідачу 5 комбайнів за товаро- транспортними накладними № №
10111, 10112 (а.с.37-39). Факт отримання комбайнів не заперечував
і відповідач.
Згідно акту звірки станом на 10.10.2003 р. борг відповідача
становить 3 419 039,98 грн. (залишкова вартість переданих
комбайнів). Згідно п.4.3 договору після закінчення терміну лізингу
лізингоодержувач викуповує майно по залишковій вартості, яка має
бути сплачена не пізніше 10 терміну з дати закінчення лізингу.
Крім того, відповідно до п.3.2 договору до суми лізингових
платежів входить сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину
вартості об'єкта лізингу та платіж як винагорода лізингодавцю за
організацію фінансового лізингу, що була встановлена у розмірі 2%
річних від несплаченої частини коштів (а.с.9).
За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного
висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції
та стягнення з відповідача залишкової вартості переданих йому 5
комбайнів та всіх інших платежів, що випливають з договору та з
прострочення грошових зобов'язань, оскільки передача комбайнів за
товаро-транспортними накладними, а не за актами, як це було
передбачено договором, не звільняє позивача від виконання
зобов'язань за договором, оскільки прийнявши комбайни, він
погодився з такою зміною порядку їх приймання - передачі.
Стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних
здійснено судом з дотриманням вимог ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Висновок суду першої інстанції про зміну позивачем в
односторонньому порядку умов договору є помилковим.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не
спростовують.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.03.2004 р. відповідає встановленим у справі обставинам та
нормам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.03.2004 р. у справі за №
10/191 - без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан