ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 20-7/147
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М. Остапенка
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
об'єднаного колективу молодіжно-житлового будівельного комплексу
"Гераклея"
на постанову від 21.04.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 20-7/147
за позовом Об'єднаного колективу Молодіжно-житлового
будівельного комплексу "Гераклея"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"
про визнання недійсним акту ненормативного характеру, рішень
загальних зборів ТОВ "Творець", протокол N 12 від 08.11.2003 року
в судове засідання прибули представники сторін:
відповідача - Подпалов М.Г. (дов. від 25.06.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги про визнання недійсним акта ненормативного
характеру - рішень загальних зборів ТОВ "Творець", оформлених
протоколом N 12 від 08.11.2003 р., обґрунтовуються порушенням
зборами товариства вимог ст.ст. 58, 59 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Під час судового розгляду в
першій інстанції позивач додатково заявив вимоги про визнання
рішень цих зборів незаконними.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від
16.02.2004 р. (суддя А. Ілюхіна) позов задоволений: керуючись
ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 р.), ст. 16, 100 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(2003 р.), ст.ст. 50, 54, 57-61, 64 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 86, 88 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
суд визнав недійсними рішення загальних зборів ТОВ
"Творець" від 08.11.2003 р., протокол N 12. Вимоги позивача про
визнання рішень зборів незаконними залишені без розгляду. Рішення
суду мотивоване, зокрема, тим, що позбавлення виключеного учасника
товариства права на одержання вартості його частки суперечить
ст.ст. 54, 64 Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
; що відповідач не довів підстави
виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю,
передбачені ст. 64 Закону.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.04.2004 р. (колегія суддів: В. Плут, Н. Горошко,
О. Щепанска) рішення господарського суду міста Севастополя від
16.02.2004 змінено - визнано недійсним рішення загальних зборів
ТОВ "Творець" від 08.11.2003 р. (протокол N 12) про відмову
позивачу у виплаті його частки у статутному фонді товариства,
рішення зборів про виключення позивача з ТОВ "Творець" та
перерозподіл часток учасників у статутному фонді товариства
визнані такими, що відповідають закону, і залишені без зміни.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на порушення та неправильне застосування апеляційною інстанцією
норм матеріального та процесуального права - ст.ст. 60, 64 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 98
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 33-35 і 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, позивач вбачає порушення норм ст. 64 Закону України "Про
господарські товариства" в тому, що відповідачем не надані суду
докази систематичного невиконання або неналежного виконання
позивачем обов'язків учасника господарського товариства або
перешкоджання ним своїми діями досягненню цілей товариства.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених судами фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про необхідність скасування прийнятих у справі
рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції з огляду на таке.
В матеріалах справи міститься протокол N 9 позачергових
загальних зборів позивача від 20.04.2002 р., на яких позивач
прийняв, зокрема, рішення ліквідувати відповідача та повідомити
про це всі районні та міські інстанції. Відповідач є самостійною
юридичною особою, в якому позивач є одним з учасників, володіючи
51 відсотком статутного капіталу. Оскільки законодавством України
не передбачено право одного з учасників господарського товариства
одноосібно приймати рішення про ліквідацію цього товариства, збори
фактично прийняли рішення про вихід позивача з ТОВ "Творець".
Частиною першої ст. 64 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
передбачене право учасників товариства з
обмеженою відповідальністю виключити з товариства учасника, який
систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки,
або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.
Прийняття позачерговими зборами позивача від 20.04.2002 р. рішень,
спрямованих на ліквідацію окремого самостійного суб'єкта
господарської діяльності, яким є відповідач, свідчить, що позивач
своїми діями перешкоджав досягненню мети товариства, що відповідно
до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" є підставою
для виключення позивача з ТОВ "Творець".
Однак суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної
юридичної оцінки цим фактичним обставинам справи, що призвело до
неправильного застосування ст.ст. 59, 60, 64 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Однією з підстав оскарження рішень загальних зборів
відповідача від 08.11.2003 р. є відмова учасників ТОВ "Творець"
обирати на вимогу позивача голову зборів. Даючи юридичну оцінку
цим фактичним обставинам справи суди першої та апеляційної
інстанції не врахували, що питання виборів учасниками загальних
зборів товариства з обмеженою відповідальністю головуючого на
зборах не є питанням порядку денного зборів, є внутрішнім
організаційним питанням учасників товариства, яке жодним чином не
впливає на законність прийнятих зборами рішень з питань порядку
денного, а тому не може бути підставою для визнання рішень зборів
недійсними. Неправильна юридична оцінка даних обставин призвела до
неправильного застосування норм ст. 59 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення та
постанову у справі, суди першої та апеляційної інстанцій
керувалися, зокрема, нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(2003 р.) та Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Зазначені
кодекси набрали чинності з 01.01.2004 р., тоді як загальні збори
ТОВ "Творець", рішення яких оскаржуються позивачем, відбулися
08.11.2003 р. Рішення загальних зборів господарського товариства
набирають чинності з дня їх ухвалення зборами, а отже юридичні
наслідки прийнятих рішень наступають безпосередньо з дня їх
прийняття. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
(2003 р.) визначено, що стосовно цивільних відносин, які виникли
до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього
Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином,
розглядаючи позовні вимоги позивача суди першої та апеляційної
інстанції неправильно застосували норми Цивільного кодексу України
(2003 р.) та Господарського кодексу України до спірних
правовідносин.
Що стосується посилання позивача у касаційній скарзі на
порушення норм процесуального права ст.ст. 33-35, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, то вони
не беруться Вищим господарським судом до уваги, оскільки в цій
частині касаційної скарги стверджується про недоведеність обставин
справи відповідними доказами, а відповідно до частини другої
ст. 111 Господарського процесуального кодексу України посилання у
касаційній скарзі на недоведеність обставин справи не
допускаються.
За викладених обставин Вищий господарський суд України вважає
за необхідне скасувати рішення господарського суду міста
Севастополя від 16.02.2004 р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 21.04.2004 р. у справі
N 20-7/147 і направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно дати
юридичну оцінку обставинам, зазначеним у даній постанові і,
виходячи з цієї юридичної оцінки правильно застосувати норми
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Об'єднаного колективу молодіжно-житлового
будівельного комплексу "Гераклея" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від
16.02.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.04.2004 року у справі N 20-7/147
скасувати.
Справу передати до господарського суду міста Севастополя на
новий розгляд.