ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 4/3727-2/242
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Універмаг "Львів"
на рішення господарського суду Львівської області від
25.12.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.04.2004 року
у справі N 4/3727-2/242
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Намисто"
до відкритого акціонерного товариства "Універмаг "Львів"
про стягнення 38 960,22 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Павлюк Л.М., Ринковий В.І.
відповідача Гентош Р.Є.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 25 грудня
2003 року (суддя О. Зварич), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 1 січня 2004 року
(судді Я. Дух, М. Городечна, Т. Бонк) позов задоволено, розірвано
договори купівлі акцій N 3 та N 4 та стягнуто з відповідача
32 781 грн. заборгованості, 4 130,41 грн. інфляційних та
2 048,81 грн. відсотків річних у зв'язку з порушенням умов порядку
проведення передплати на цінні папери та невчиненням дій щодо
підписки на акції.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Універмаг
"Львів", не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей
214, 217 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 37
Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
та
статті 37 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи
і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом Львівської області та Львівським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням правління
відкритого акціонерного товариства "Універмаг "Львів" від
16.07.2001 року була оголошена підписка на прості іменні акції
додаткового випуску на суму 192 045 грн.
На підставі договорів N 3 та N 4 про купівлю (підписку) акцій
в кількості 3122 акції, укладених між сторонами, позивач
перерахував відповідачу 32 721 грн., що підтверджується платіжним
дорученнями від 14.08.2001 року N 170 та касовими ордерами від
16.08.2001 року N 095769, від 30.08.2001 року N 096010.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
збільшення статутного фонду здійснюється в
порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на
акції або збільшення номінальної вартості акцій, і підписка на
додатково випущені акції провадиться у порядку, передбаченому
статтею 30 цього Закону, згідно з частиною 7 якої на підтвердження
внеску за куплені акції засновники видають тимчасові свідоцтва.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач результати підписки на додатково випущені акції
не затвердив, сертифікати акцій у визначений пунктом 4.1.
договорів N 3 та N 4 строк позивачу не видав, тобто не вчинив всіх
передбачених чинним законодавством дій щодо підписки на акції.
За цих підстав, колегія суддів вважає правомірним висновок
судів щодо порушення відповідачем умов порядку проведення
передплати на цінні папери та не вчиненням дій щодо підписки на
акції, що обумовило прийняття рішення судом про розірвання
договорів N 3 та N 4 з підстав статті 37 Закону України "Про цінні
папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору.
Згідно з частиною першою статті 213 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання,
відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статті 37 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
у разі розірвання договору емітент
зобов'язаний на вимогу особи, що передплатила або купила цінні
папери, відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов'язані з
передплатою або купівлею цінних паперів, а також у разі
невиконання умов передплати на цінні папери повернути
передплатникам на їх вимогу усі одержані від них кошти із сплатою
процентів за весь строк їх тримання.
Зазначена стаття конкретизується приписом статті 214
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з
відповідача 32 781 грн. заборгованості, 4 130,41 грн. інфляційних
та 2 048,81 грн. процентів річних за порушення умов порядку
проведення передплати на цінні папери та не вчинення дій щодо
підписки на акції.
Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про відсутність проведення взаємозаліку
між сторонами по орендній платі в рахунок повернення грошей за
придбані акції, оскільки стаття 217 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
допускає зарахування лише однорідних вимог, яких в
даному випадку не існує.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарським судом Львівської області та Львівським апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 25 грудня
2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 1 квітня 2004 року у справі N 4/3727-2/242 залишити без
змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Львів" - без задоволення.