ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 05-5-16/360
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Плюшка І.А.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Науково – виробничого приватного
касаційну скаргу підприємства “Пласт”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.03.2004
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом Науково – виробничого приватного
підприємства “Пласт”
до Державної виконавчої служби
Шевченківського районного управління
юстиції міста Києва
3-тя особа Дочірнє підприємство “Лемма-Авантаж”
про стягнення 10 593,16 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача не з'явились,
від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року Науково-виробниче приватне підприємство
“Пласт” звернулось до господарського суду з позовом до ДВС
Шевченківського районного управління юстиції м. Києва про
стягнення 10593,16 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2004 року було
повернуто без розгляду позовну заяву Науково-виробниче приватне
підприємство “Пласт” на підставі п. 3ст. 63 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд зазначив, що в
позовній заяві не викладено обставин, на яких ґрунтується
позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в позовній
заяві обставин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.03.2004 ухвалу місцевого господарського суду від 12.01.2004
року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від
12.01.2004 року та постановою апеляційної інстанції від
23.03.2004 позивач подав касаційну скаргу в якій просить дану
ухвалу та постанову скасувати, справу направити на розгляд до
суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами
неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Не приймаючи позовну заяву Науково-виробниче приватне
підприємство “Пласт” до розгляду та повертаючи її з підстав не
відповідності форми і змісту позовної заяви.
Посилання господарського суду м. Києва в ухвалі від 12.01.2004
року на відсутність обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги
та відсутність доказів, що підтверджують позов, суперечить
вимогам чинного законодавства.
Відповідно до змісту статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
належними є докази, які мають значення для справи.
Суд першої інстанції виходив з того, що обставин на яких
ґрунтуються позовні вимоги та відсутність доказів, що
підтверджують позов є непереконливими та недостатніми.
Разом з тим, відповідно до статті 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов’язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Таким чином, судом першої інстанції п. 3 ст. 63 ГПК було
застосовано помилково.
Але суд не звернув уваги на інші фактичні обставини справи, які
мають суттєве значення.
Апеляційним судом встановлено, що Позивачем при подачі позову не
було сплачено держмито і інформаційно-технічні витрати.
Позивач, посилаючись на ст. 86 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, помилково вважав, що він при подачі
такого позову звільнений від оплати держмита.
Одначе, державне мито є загальнодержавним ПОДАТКОМ, про що чітко
вказано в ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
.
В ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
вказано, що: “Встановлення і скасування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього
Закону, інших законів України про оподаткування”.
Спеціальним законом про оподаткування державним митом є Декрет
КМУ “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
. Стаття 4 Декрету “пільги щодо
сплати державного мита” не передбачає такої пільги, як подача
стягувачем позову до Виконавчої служби. Це означає, що ніякої
пільги по сплаті держмита Позивач не має і був зобов’язаний його
сплатити. А так як Позивач був зобов’язаний сплатити держмито,
то відповідно до Постанови КМУ № 411 ( 411-2002-п ) (411-2002-п)
від
29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” він також
був зобов’язаний сплатити і вартість інформаційно-технічних
витрат. Закон “Про виконавчу службу” ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
не є законом
про оподаткування і не може встановлювати пільг щодо сплати
податків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 12.01.2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.03.2004 у справі № 05-5-16/360 змінити, виклавши, що позовна
заява повертається без розгляду на підставі пунктів 4, 10 ст. 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.