ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.07.2004                              Справа N  03/4549

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                             головуючого (доповідача),

                             суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у               ТзОВ "ФО"

відкритому

судовому засіданні

касаційну  скаргу

                             від 3 лютого 2004 року

на рішення                   господарського суду Черкаської

                             області

та постанову                 від 1 квітня 2004 року

                             Київського апеляційного

                             господарського суду

у справі                     №   03/4549

за позовом                   Селянського фермерського

                             господарства "А"

до                           ТзОВ "ФО"

про                          стягнення 31499, 74 грн.,

                        В С Т А Н О В И В:

У грудні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Черкаської області з  позовом  до  відповідача  про  відшкодування

збитків в розмірі 31499, 74 грн., заподіяних внаслідок неналежного

виконання зобов'язань по договору від 26 вересня  2003  року,  при

обробітку відповідачем хімічними препаратами,  посіяного позивачем

насіння соняшника (десикації).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 3 лютого  2004

року позов задоволений.

Постановою Київського   апеляційного  господарського  суду  від  1

квітня 2004 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі  відповідач  просить  вказані  судові  рішення

скасувати,   як   прийняті   з  порушенням  норм  матеріального  і

процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши правильність застосування  судами,  при  прийнятті

оскаржуваних  судових рішень,  норм матеріального і процесуального

права,  суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню з

таких підстав.

Відповідно до  ст.  161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов'язання повинні

виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно  до

вказівок  закону,  акту  планування,  договору,  а при відсутності

таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.  162 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          одностороння  відмова  від

виконання  зобов'язання  і  одностороння  зміна  умов  договору не

допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи,  між сторонами 26 вересня  2002

року  було  укладено договір,  відповідно до умов якого відповідач

зобов'язався виконати  агрохімічні  роботи  по  десикації  посівів

соняшника позивача на площі 350 га.

Факт виконання  відповідачем  розпилу  хімічних  реактивів  "Р" на

площі 371 га в співвідношенні 0,6 кг "Р" на 1,5 л сечовини на 1 га

посівів  соняшнику підтверджується актом приймання виконаних робіт

від 3 жовтня 2002 року.

Відповідно до ст.  35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          обставини,  визнані

господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені  рішенням  господарського  суду (іншого органу,

який вирішує господарські спори) під час розгляду  однієї  справи,

не  доводяться  знову  при  вирішенні інших спорів,  в яких беруть

участь ті самі сторони.

Розглядаючи справу,  суди встановили,  що рішенням  господарського

суду  Кіровоградської  області  від  16 квітня  2003 року у справі

№ 13/102 договір від 26 вересня 2003 року визнаний недійсним.

Правильними є також висновки суду апеляційної інстанції в тому, що

суд   першої  інстанції,  враховуючи  факт  неналежного  виконання

відповідачем своїх зобов'язань по обробці посівів соняшника, вірно

встановив  наявність  його вини в діях,  що призвели до здійснення

позивачем додаткових витрат  по  очищенню,  сушінню  і  зберіганню

обробленого відповідачем соняшника в сумі 31499, 74 грн.

Згідно ст.  203  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
         (чинного до 1 січня 2004

року),  у разі невиконання або неналежного виконання  зобов'язання

боржником  він  зобов'язаний  відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки.

Суд вважає,  що суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна

інстанція,  відповідно до вимог закону,  вірно дійшов висновку про

доведеність  позивачем  причинного  зв'язку  між  понесеними   ним

збитками і порушенням умов договору, укладеного з відповідачем.

При прийнятті судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі

обставини справи,  дали належну правову оцінку зібраним  у  справі

доказам і прийняли законні судові рішення,  які необхідно залишити

без змін.

Доводи відповідача,  викладені у касаційній скарзі, судова колегія

вважає необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються зібраними у

справі доказами і не відповідають вимогам  діючого  законодавства,

що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського  суду  Черкаської області від 3 лютого 2004

року та постанову Київського апеляційного господарського суду  від

1 квітня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "ФО"

- без задоволення.